Составьте рассказ об одном из сражений греков с персами от имени участника этого сражения. 10 , больше не могу, у самой мало.

Вот тебе рассказ об одном из сражений Греков с персами от имени участника этого сражения

Когда мы сражались с персами мы бились до последнего, потому что у персов могущественный царь Дарий I. В этой войне только мы и спартанцы решили биться. Все остальные города Греции сдались им. Сначала Дарий I прислал к нам посыльного с тем, чтоб он сказал что Дарий I хочет завоевать Афины и всю Грецию. Все знали что Дарий I один из могущественных царей имеющий очень хорошее войско. Все остальные города сдались ему кроме нас Афин и Спарты. Когда к нам пришёл посыльный мы сказали что дадим им отпор, а когда он пришёл в Спарту, спартанцы окунули его в колодец потому, что персы требовали от нас плодородной земли и воды, а в колодце есть и вода и земля. Так мы начали бой, мы попросили у спартанцев подкрепление, но они ответили что пришлют нам его, но только когда будет полная луна. Но мы выйграли это сражение и все города Греции последовали нашему примеру!

Турецька культура в XVI-XVII ст. розвивалася під впливом ісламу. Релігійні норми забороняли світську освіту (всі школи в Османській імперії існували тільки при мечетях). Коран не дозволяв митцям зображувати людей і тварин, бо намальований образ начебто міг відібрати душу. Але, попри ці та інші заборони, в Османській імперії з'явились і цікаві наукові праці та літературні твори, і чудові пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва.

У тогочасній турецькій культурі можна вирізнити два періоди: від другої половини XV ст. до кінця XVI ст. — піднесення, а починаючи із XVII ст., — занепад.

Піднесення турецької культури знайшло відображення насамперед у розвиткові літератури та образотворчого мистецтва. Другу половину XVI і XVII ст. вважали «золотим віком» турецької поезії. Чудовим поетом тієї доби був МоялаМахмуд, відомий під псевдонімом Абдуль Баки. Поширеним лейтмотивом тогочасної поезії стало уславлення радощів життя. Поет ІльясРевані у своїх творах вихваляв переваги легкого та безтурботного життя, побут і звичаї мешканців Стамбула, радощі кохання. У часи занепаду Османської імперії набув поширення сатиричний жанр. Представники цього напряму висміювали життя панівних верств імперії, що бездумно сприяли її занепаду. У творах поетів, які писали для султана та його наближених, більше уваги приділялося вишуканості форми, ніж змістові віршів.

У турецькій прозі часів розквіту імперії набули поширення невеликі оповіді, анекдоти, усмішки, складені письменником Лямі. У своїх збірках він вперше помістив розповіді про ходжу Насреддина. Цей сільський імам з його гострими жартами, поєднаними з добрим народним гумором, став у майбутньому відомим в усьому світі.

Наукових досягнень було набагато менше. Це пояснювалося, передусім, низьким рівнем розвитку освіти та домінуванням ісламу в усіх сферах науки і культури. В XVI ст. найбільш відомими вченими були ЄвліяЧелебі та Хаджі Халіф. Учений і мандрівник ЄвліяЧелебі написав «Книгу мандрів», в якій виклав власні враження від багатьох країн Європи, Азії та Африки. Хаджі Халіф створив працю «Дзеркало світу», в якій, спираючись на арабські та європейські джерела, описав будову Всесвіту.

Значного розквіту досягла в XVI ст. турецька архітектура. Султан Сулейман І приділяв особливу увагу зведенню у столиці своєї імперії нових мечетей, лікарень, фортець, мостів, караван-сараїв та інших будівель. Він намагався, як казали сучасники, перетворити візантійський Константинополь у Стамбул — справжнє серце Османської імперії. Розвиток турецької архітектури в той час був пов'язаний з діяльністю КоджаСимана — грецького архітектора, який перебував на службі в турецького султана. За своє напрочуд довге життя (1490-1588) він збудував 360 споруд. Найвідомішими серед них стали мечеті Шахзаде і Сулейманів у Стамбулі, мечеть Селіма в Едірне та ін.

Особлива увага приділялася зовнішньому вигляду будівель. Палаци, мечеті, лазні та інші громадські будівлі прикрашалися складним орнаментом, вирізьбленим по дереву та каменю. Заборона зображувати тварин і людей змушувала митців створювати складні орнаменти з геометричних фігур і рослин.

Одной из важнейших составляющих казахстанской модели государственного управления является роль лидера. Несомненно, что на возрождение казахстанской государственности, общественно-политическую и социально-экономическую жизнь страны в целом оказывает влияние Первый Президент Республики Казахстан Н.А Назарбаев. В связи с этим особую актуальность приобретает проблема теоретического осмысления исторической роли Президента как основателя независимого государства.

Биография Президента Республики Казахстан неотделима от современной истории страны и народа. Проводимая им политика стала эффективным инструментом избавления Казахстана от рецидивов советского основой созидания казахстанской модели государственности. Став Президентом республики в апреле 1990 года, Нурсултан Назарбаев взял на себя огромную ответственность за республику и ее граждан. Он стал генератором идей, модератором сложных и важных для общества и государства процессов. Поворотным моментом в современной истории Казахстана явилось обретение независимости в результате распада СССР. На политической карте мира в 1991 году появилось новое государство – Республика Казахстан.