Как вы считаете, почему в европейской первых двух третей 19 века движения протеста и революции были частым явлением? почему в , в отличие от европейского континента, движения протеста не перерастали в революции?

Англия пережила революцию раньше (17век) и ей этого вполне хватило. Англичане запомнили как ослабело их государство в период гражданской войны. Да и в отличии от европейских государств, где были монархии в Великобритании власть короля после реставрации существенно ограничена.
Движения протеста и революции были частыми по несколльким факторам:
1. Этому развитие капитализма, тем самым переход с феодальных отношений на капиталистические.
2. Идеи просвещение все больше и больше смущали умы, появившиеся партии, пример французской революции вдохновил многие европейские государства на открытое противостояние народа и правительства.

Объяснение:

1 тенгрианство

2Основное назначение «Кодекса» было практическим: для изучения кыпчакского языка миссионерами и знакомства населения Золотой Орды с христианством.

3 хз

4Наиболее известные их последователи в XVI-XVII веках — Сыпыра-жырау, Шалкииз-жырау, Доспамбет-жырау, Маргаска-жырау, Жиембет-жырау, Актамберды Сарыулы, Татикара-жырау

5Известный казахский жырау того периода – Асан Кайгы. Асан в своих песнях призывал народ к единству, верности заветам предков, жил во время правления Жанибек хана. ... Умбетей Тулеулы - участвовал в войне против джунгар и воспевал подвиги казахских батыров, о жизни простого казахского народа.

Італійський фашизм — тоталітарна політика державного капіталізму, яка проводилася в Італії в період з 28 жовтня 1922 по 25 липня 1943 рр. Головними ідеологами італійського фашизму вважаються Беніто Муссоліні та Джованні Джентіле

Объяснение:

Перші фашистські організації з'явилися в Італії в 1919 році. Вони були сформовані як напіввійськові дружини колишніх фронтовиків і називались «фаші ді комбантіменто», тобто з'єднання військовиків. Їхня назва дала найменування усьому фашистському рухові. Підтримані великим капіталом, італійські фашисти розпочали боротьбу за владу. Вони висунули програму, обіцяючи восьмигодинний робочий день, республіканський лад і соціальне страхування. Оскільки Італія була аграрною країною, Муссоліні обіцяв селянам провести аграрну реформу і дати землю.

24 жовтня 1922 р. у Неаполі розпочався з'їзд фашистських союзів. На з'їзді Муссоліні в ультимативній формі зажадав від уряду надати фашистам п'ять міністерських портфелів і керівництво комісаріатом авіації. Того ж дня фашисти розробили план захоплення влади:

27 жовтня — загальна мобілізація фашистів;

28 жовтня — атака на головні центри країни. Три колони сквадристів — членів фашистських бойових загонів — повинні були увійти до Рима, висунути уряду ультиматум та заволодіти головними міністерствами. Під час фашистського «походу на Рим» кабінет міністрів пішов у відставку, але заздалегідь затвердив і розіслав на місця декрет про облогове становище, за яким армія отримала необхідні повноваження наведення порядку. Проте король, Віктор Еммануїл III, відмовився підписувати цей декрет і призначив Муссоліні прем'єр-міністром.[4] Муссоліні прибув до Риму. Італійські фашисти прийшли до влади.