Кто такой стратег, что такое фаланга, когда произошла марафонская битва, между кем она была, почему так называется, кто победил, кто такой мальтиад

Стратег (др.-греч. — воевода, военачальник, полководец) — в древнегреческих городах-государствах главнокомандующий войском с полномочиями распоряжаться финансами и вершить суд во вверенном ему войске, а также строить внешние отношения в пределах, необходимых для достижения задач, поставленных перед вверенным ему войском. В Афинах стратегом обычно назывался также и командующий флотом.

Фаланга от греческого — боевой порядок (строй) пехоты в Древней Македонии, Греции и ряде других государств, представляющий собой плотное построение воинов, в несколько шеренг.

Марафо́нская битва — одно из крупнейших сухопутных сражений греко-персидских войн, состоявшееся 12 сентября 490 г. до н. э. неподалёку от греческого города Марафон приблизительно в 42 километрах от Афин.
В битве при Марафоне персидская армия потерпела сокрушительное поражение. Под руководством Мильтиада союзным войском афинян и платейцев была уничтожена бо́льшая часть армии противника. Для эллинов сражение стало первой победой над войском империи Ахеменидов. Для персов поражение их армии не имело больших последствий: их государство находилось на пике могущества и обладало огромными ресурсами. После этой неудачной экспедиции Дарий стал собирать огромное войско для покорения всей Греции.

Мильтиа́д — афинский государственный деятель, полководец периода греко-персидских войн (500—449 гг. до н. э.), тиран Херсонеса Фракийского (около 520[1]—493 гг. до н. э.), сын Кимона Старшего (который был сводным братом Мильтиада Старшего), отец Кимона Младшего.
Мильтиад происходил из древнего аристократического рода. В 524 г. до н. э. был избран архонтом-эпонимом в Афинах, а затем (с 520 года до н. э.) управлял в качестве тирана фракийским Херсонесом как наследник Мильтиада Старшего. В 513 году до н. э. был вынужден стать вассалом персидского царя Дария Гистаспа и сопровождал его в походе на скифов и был вместе с другими греками оставлен охранять построенный персами мост на реке Дунай. Во время Ионийского восстания Мильтиаду пришлось покинуть Херсонес и уплыть в Афины. В Афинах он был обвинён в том, что был тираном во Фракии, но был оправдан.

После суда Мильтиад становится одним из самых влиятельных политиков Афин[2]. В 490 году до н. э. Мильтиад был избран в коллегию стратегов. В том же году Дарий отправил экспедицию в Эгейское море, целью которой было покорение Афин. Знакомый с персидской тактикой, Мильтиад убедил военный совет дать сражение персам в открытом поле; получив благодаря добровольной уступчивости остальных стратегов в свои руки главное начальство над войском, Мильтиад воспользовался всеми выгодами местоположения и, сильным напором ошеломив персов, одержал победу над ними при Марафоне.

Шкільна справа та релігійність педагогічної думки розквітали, оскільки школи засновувалися також у інших регіонах, зокрема Новгороді, Чернігові. Школи мали елітарний характер, оскільки навчалися переважно діти привілейованих верств населення. Навчання було індивідуальне. До шкіл дітей брали переважно із семи років. Учні сиділи всі разом, проте з кожним учнем учитель займався окремо. Діти навчалися читати, писати, рахувати, а також вивчали деякі відомості про природу, з математики, історії різних країн. За це батьки сплачували мзду (плату). Навчання книжне давало як підвищену освіту, так і елементарну.

2) Софійський собор, графіті, абетка;

На стінах Софіївського собору в різних місцях збереглися середньовічні написи та малюнки - графіті, залишені священиками та відвідувачами собору. Це цінні пам'ятки древньоруської писемності, важливі історичні документи, з яких ми черпаємо цікаві відомості про різні сторони життя Стародавньої Русі. Найцікавіші з них ті, що розповідають про політичні події минулого, згадують імена історичних осіб, відомих з літописів. З-поміж останніх - князь Ярослав Мудрий, його сини Всеволод і Святослав, онуки Святополк і Володимир Мономах, єпископ Лука Білгородський, воєвода Ставр Городятинич та інші. Поряд з написами серед графіті багато всіляких малюнків.

Софіївські графіті значною мірою відбивають мову стародавніх киян, а також указують на високий рівень писемності серед населення Київській Русі тих часів.

Найдавніші написи належать до 30-40 х років XI століття і посередньо свідчать про час виконання настінних розписів храму.

3) Петро Могила, об’єднання лаврської та братської шкіл;

Року 1632-го почала діяти Київська колегія, яка протягом тривалого часу була єдиним вищим навчальним закладом не лише в Україні, а й у всій православній Європі. Життя їй дали дві київські школи - ш кола Київського братства, яка діяла на Подолі від 1615 р., та Лаврська школа, заснована 1631 р. тодішнім настоятелем Києво-Печерської лаври Петром Могилою. Власне, Петрові Могилі належала ініціатива злиття двох ш кіл в одну та створення на цьому підмурку школи вищого типу. Невдовзі Київську колегію стали називати академією, бо вона надавала вищу освіту та була подібною до європейських університетів. А ще до її назви долучилося прізвище Петра Могили - адже йому вона завдячувала своїм життям.

4) 1805 р., Харків, Василь Каразін;

Перший університет було засновано в 1805 р. у Харкові - зусиллями просвітника, ученого, винахідника Василя Каразіна та інших громадських діячів. Нині Харківський університет носить ім’я свого засновника.

5) студенти, 1834 р., Київська громада,

У 1834 р. було засновано Київський університет імені св. Володимира (зараз - Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Його першим ректором був видатний учений Михайло Максимович.

6) боротьба за український університет, Львів.

Один з найстаріших вищих навчальних закладів України - Львівський національний університет імені Івана Франка

Шкільна справа та релігійність педагогічної думки розквітали, оскільки школи засновувалися також у інших регіонах, зокрема Новгороді, Чернігові. Школи мали елітарний характер, оскільки навчалися переважно діти привілейованих верств населення. Навчання було індивідуальне. До шкіл дітей брали переважно із семи років. Учні сиділи всі разом, проте з кожним учнем учитель займався окремо. Діти навчалися читати, писати, рахувати, а також вивчали деякі відомості про природу, з математики, історії різних країн. За це батьки сплачували мзду (плату). Навчання книжне давало як підвищену освіту, так і елементарну.

2) Софійський собор, графіті, абетка;

На стінах Софіївського собору в різних місцях збереглися середньовічні написи та малюнки - графіті, залишені священиками та відвідувачами собору. Це цінні пам'ятки древньоруської писемності, важливі історичні документи, з яких ми черпаємо цікаві відомості про різні сторони життя Стародавньої Русі. Найцікавіші з них ті, що розповідають про політичні події минулого, згадують імена історичних осіб, відомих з літописів. З-поміж останніх - князь Ярослав Мудрий, його сини Всеволод і Святослав, онуки Святополк і Володимир Мономах, єпископ Лука Білгородський, воєвода Ставр Городятинич та інші. Поряд з написами серед графіті багато всіляких малюнків.

Софіївські графіті значною мірою відбивають мову стародавніх киян, а також указують на високий рівень писемності серед населення Київській Русі тих часів.

Найдавніші написи належать до 30-40 х років XI століття і посередньо свідчать про час виконання настінних розписів храму.

3) Петро Могила, об’єднання лаврської та братської шкіл;

Року 1632-го почала діяти Київська колегія, яка протягом тривалого часу була єдиним вищим навчальним закладом не лише в Україні, а й у всій православній Європі. Життя їй дали дві київські школи - ш кола Київського братства, яка діяла на Подолі від 1615 р., та Лаврська школа, заснована 1631 р. тодішнім настоятелем Києво-Печерської лаври Петром Могилою. Власне, Петрові Могилі належала ініціатива злиття двох ш кіл в одну та створення на цьому підмурку школи вищого типу. Невдовзі Київську колегію стали називати академією, бо вона надавала вищу освіту та була подібною до європейських університетів. А ще до її назви долучилося прізвище Петра Могили - адже йому вона завдячувала своїм життям.

4) 1805 р., Харків, Василь Каразін;

Перший університет було засновано в 1805 р. у Харкові - зусиллями просвітника, ученого, винахідника Василя Каразіна та інших громадських діячів. Нині Харківський університет носить ім’я свого засновника.

5) студенти, 1834 р., Київська громада,

У 1834 р. було засновано Київський університет імені св. Володимира (зараз - Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Його першим ректором був видатний учений Михайло Максимович.

6) боротьба за український університет, Львів.

Один з найстаріших вищих навчальних закладів України - Львівський національний університет імені Івана Франка