Ктексту составить 4-5 вопроса 90 с наступлением железного века - появлением первых орудий из железа - производительность труда земледельцев возросла. стало возможно распахивать земли, которые раньше не поддавались обработке, а использовались как пастбища. земледельцы начали теснить coceдние пастушеские племена. расширяющиеся земледельческие территории необходимо было охранять от набегов кочевников, что требовало создания новых государств. в отличие от первых царств древности их функции не были связаны с организацией орошения земли. с этой , более совершенным орудиям труда, сельские общины уже справлялись. новые гoсударственные образования представляли собой вoeнные деспотии, они обеспечивали земледельческим общинам, peмecленникам и торговцам городов защиту от внешних вpaгoв. собираемые налоги шли на содержание армии, аппарата , придворной знати. чем больше земель контролировала военная дecпотия, тем большие средства оказывались в распоряжении ее повелителей. это стимулировало постоянную экспансию. войны во имя расширения территории велись непрерывно. возникавшие империи были непрочными, опирались лишь на военную силу. хозяйственная, религиозная разнородность входящих в них земель, стремление местной знати к самостоятельности при cepьезных военных поражен иях приводили к их распаду. центрами первых военных деспотий стали государства, образовавшиеся в малой азии, на иранском haгopьe (держава хеттов, acсирия, урарту между ними развернулась борьба за контроль над плодородными землями месопотамии. в xiv-xiii вв, до н.э. наибольших успехов добились хетты, небезуспешно воевавшие с египтянами. затем на роль первой военной деспотии выдвинулась accирuя. она еще с xix века до н.э. соперничала с вавилоном за господство над плодородными землями междуречья. в х - vii вв, до н.э. ассирия распространила свою власть на всю малую азию, покорила не только вавилон, но и финикию, царство, иудейское и израильское царства в палестине, египет, земли хеттов, персидских и мидийских племен. в vii веке до н.э. союз мидийских племен отказался подчиняться ассирии и начал против нее войну. ослаблением ассирии воспользовался вавилон, захвативший большую часть ее владений. в vi веке до н.э. началось возвышение персидекой державы. персы, при царе кире il (правил в 558-5зо до ll, э.) освободившиеся от власти мидии, начали завоевательные походы. им удалось покорить месопотамию, сирию, палестину, финикию, малую азию. при царе камбизе они овладели египтом. при царе дарии 1 (правил в 522-486 до н. завоевавшем запад индии, сложилась новая административная система . eгo империя была разделена на 20 провинций (сатрапий), каждая из которых платила подати в зависимости от размера и плодородия обрабатываемой земли. для удобства расчетов и торгoвли впервые в мире началась чеканка серебряной монеты, в качестве nлатежного средства использовались также слитки серебра. ежегодно в казну дария поступало около 400 т серебра. персидская империя оказалась непрочной: после поражения в войне с -государствами греции, в iv веке до н.э." она pухнула под ударами войск македонии.

Для чего и в качетстве чего впервые началась чеканка серебряной монеты?
Какие государства стали центрами первых военных деспотий?
Из-за чего возникавшие империи были непрочными?
Чья империя была разделена на 20 провинций?
С наступлением какого века производительность труда земледельцев возросла?

Вопросы не очень сложные))

змін у цій версії очікують на перевірку. Стабільну версію було перевірено 8 березня 2020.

Королівство Русь (Королівство русинів, Королівство Руси, Королівство Руське; лат. Regnum Rusiae, Regnum Ruthenorum) — уживана в латиномовних джерелах, переважно у XIV столітті, назва Галицького князівства[1]. Пізніше під впливом цієї назви Галичину стали ототожнювати з Руссю (у вузькому значенні цього слова). У західних пам'ятках більш раннього часу інколи королівством неофіційно називали всю Руську державу (Київську Русь), а її великих князів іменували королями.

Кордони Королівства Руського (1300)

Печатка Юрія Львовича, короля Руси (лат. Regis Rusie)

Коронованими королями Русі були Данило Романович (з 1253) і Юрій Львович (останній на аверсі маєстатичної печатки названий «Rex Rusiae» — король Русі, а на реверсі — «Dux Ladimiriae» — князь Володимирії). У своїх грамотах Юрій II титулувався «князем всієї Малої Русі» або «князем Руського королівства».

В іспанській «Книзі знань» фігурує Львівське королівство (Leon); частину тексту, де йдеться про це, деякі історики датують 1303—1306.

Після захоплення у 1349 році Королівством Польським Галицької землі польському королю Казимирові III довелося враховувати традиції самостійного державного існування Галицько-Волинського князівства та Руського королівства. У низці документів за 1350—1358 роки Казимир III титулував себе не лише королем Польщі, а й володарем Королівства Русі. Крім того, він випускав окрему монету для Руського королівства — руський грошик. Усе це свідчить, що питання про державно-правову форму анексії Галицького князівства, яке в Західній Європі прирівнювали до королівства, на той час не було остаточно вирішеним. Як відзначив польський історик Юзеф Сєрадзький (Józef Sieradzki, 1900—1960[2]), Казимир III уважав вигідною для себе персональну унію двох рівноправних королівств (Польщі і Галицької Русі), об'єднаних особою одного монарха. Однак незабаром перемогла репрезентована польською політичною елітою тенденція до беззастережного включення «Руської землі» (terra Russiae) до Корони Польської як її складової частини. Вживаний не лише в західноєвропейських і угорських, а й у польських актах і хроніках термін «Королівство Руське» засвідчує, що завойовані Польщею галицькі волості сприймалися поляками як окреме політичне утворення, відмінне як етнічно, так і культурно від решти Польського королівства.

1372 року король Угорщини і Польщі Людовик Угорський, представник Анжуйської династії Капетингів, передав Королівство Русі «з містами й населенням у вічне управління» князю Владиславові Опольському.

1387 року встановилося довготривале панування Польщі на теренах Руського королівства. На чолі польського війська, яке здійснило анексію, була поставлена королева Ядвіга — дочка короля Людовика Угорського, а не її чоловік — Владислав II Ягайло[3]: спадкові права Ядвіги на угорську корону полегшували полякам усунення з повітів Галичини угорських старост. Незважаючи на підпорядкування Королівства Русі Польщі, Угорщина і далі претендувала на територію королівства (іменуючи його Королівством Галичини та Володимирії (Ґаліції і Лодомерії))

Объяснение:

Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.