По ! сравните правовое и полицейское государство

Что такое «полицейское государство»?

Предлагается начать с изучения данного термина. Он не является определением какого-то вида государственной деятельности или политического строя. На самом деле слова эти – идеологическое клише. И удостаивается такого определения не только Россия. Поговорить в информпространстве любят. Особенно нравится авторам обвинять те или иные страны в произволе. Так, словосочетанием «полицейское государство» были охарактеризованы Соединенные Штаты. Произошло это после принятия «Патриотического акта», расширяющего полномочия специальных служб. В демократическом обществе вообще очень внимательно и ревностно охраняют свои достижения.

Любое поползновение со стороны правительств в области увеличения прав правоохранительных органов сразу признается чуть ли не тоталитаризмом. В принципе, ничего экстраординарного в подобной реакции нет. Обычная, даже рутинная политическая борьба. Получается, что словосочетание «полицейское государство» является инструментом идеологического противостояния. Он применяется для влияния на массы. Призван этот штамп формировать у людей мнение, отрицающее усиление роли государства в обществе. В условиях глобализации под этот «танк» попадают правительства многих стран

1. Когда Петр 1 получил титул императора? в 1721.

2. Какой орган создал Петр 1? Сенат

3. В каком году открыл академию наук? в 1725.

4. Сколько длилась Северная война? 21. ( с 1700 по 1721)

5. Какую политику ввел Петр 1? Политику протекционизма

6. Кто стоял во главе церкви? Синод

7. Чем Петр 1 заменил приказы? Коллегиями

8. Чем занимался Петр 1 в эти года 1697-1698? Совершил великое посольство в Европу

9. Во что превратилась Россия в годы правления Петра? В абсолютною монархию

10. Где вырос Петр? В Преображенском.

11. Как назывался сборник првил этикета? "Юности честно зерцало"

12. Что ввел Петр 1 с каждого мужчины? Подушную подать

13. Металлорургические центр России? Урал

14. Что произошло в 1709 году? Полтавская битва

15. Во что Петр превратил страну? В Европейскую страну

1648 pоку 25 січня – початок національно-визвольної війни. Повстання козаків на Запорозькій Січі й обрання гетьманом Богдана Хмельницького.

Причини Національно-визвольної війни:

Більша частина українських земель входила до складу Речі Посполитої, феодальне право якої відрізнялося особливою жорстокістю, а державні закони обмежувалися всевладдям магнатів і місцевої адміністрації. В українського народу фактично не було перспектив на повноцінний політичний розвиток за умови подальшого перебування у складі Речі Посполитої.

Причини національно-релігійного характеру:

після Берестейської церковної унії 1596 р. польська шляхта планомірно і цілеспрямовано запроваджувала серед українського населення католицизм, забороняла вживати українську мову в установах та навчальних закладах.

За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним, релігійним, антифеодальним. Рушійними силами Національно-визвольної війни стали козаки, селяни, міщани, православне духовенство, частина дрібної української шляхти.
Найважливішу роль у Національно-визвольній війні відігравало козацтво, яке винесло на своїх плечах основний тягар боротьби за незалежність.

Територіальні зміни:

Перед початком походу на українські землі, на відміну від попередніх ватажків козацьких повстань, Хмельницький вирушив у Крим, де домовляється про до у війні з Річчю Посполитою. Обережний хан Іслам Ґірей ІІІ не поспішав оголошувати війни, проте дозволив ордам ногайських кочовиків під проводом Тугай-бея долучитися до повсталих козаків. Для обох сторін такий союз був вигідним: татари здобували військову здобич, а козаки вирішували питання кінноти, якої у них на той час у потрібній кількості не було. Літом 1649 року на до тисячному війську козаків Хмельницького, рушив сам кримський хан Іслам-Ґірей з 40-тисячною татарською кіннотою. Вони взяли в облогу значну частину шляхетських військ у Збаражі. На до поспішив сам король Ян ІІ Казимир і протиборчі сили зустрілися під Зборовим. Виявити переможця у битві не вдалося через бажання хана якнайшвидше завершити конфлікт. Йому було невигідно надмірне посилення козаків і остаточна поразка будь-якої з сторін.