Составьте схему правления россией в 17-18 века

Борис Фёдорович Годунов (17 февраля 1598 — 13 апреля 1605);

Фёдор II Борисович Годунов (13 апреля — 1 июня 1605);

Лжедмитрий I (Отрепьев Юрий Богданович) (20 июня 1605 — 17 мая 1606);

Василий Иванович Шуйский (19 мая 1606 — 17 июля 1610);

СЕМИБОЯРЩИНА И ЗЕМСКОЕ ПРАВИТЕЛЬСТВО

Мстиславский Фёдор Иванович (17 июля — 22 октября 1612);
Трубецкой Дмитрий Тимофеевич (30 июня 1611 — весна 1613), Заруцкий Иван Мартынович (30 июня 1611 — август 1612), Ляпунов Прокопий Петрович (30 июня — 27 июля 1611);
Дмитрий Михайлович Пожарский, Кузьма Минин (октябрь 1612 — весна 1613);
Михаил Фёдорович (11 июля 1613 — 13 июля 1645) [141], Филарет (соправитель, 1 июня 1619 — 1 октября 1633);
Алексей Михайлович (13 июля 1645 — 29 января 1676);
Фёдор III Алексеевич (30 января 1676 — 27 апреля 1682);
Софья Алексеевна (правительница, регентша) (29 апреля 1682 — 7 сентября 1689);
Иван V Алексеевич (25 апреля 1682 — 29 января 1696) (правил совместно с Петром I)
Пётр I Великий (27 апреля 1682 — 22 октября 1721);

РОССИЙСКИЕ ИМПЕРАТОРЫ
Пётр I Великий (22 октября 1721 — 28 января 1725);
Екатерина I (28 января 1725 — 6 мая 1727);
Пётр II (7 мая 1727 — 19 января 1730);
Анна Иоанновна (4 февраля 1730 — 17 октября 1740);
Иван VI (17 октября 1740 — 25 ноября 1741), Анна Леопольдовна (правительница, регентша) (9 ноября 1740 — 25 ноября 1741);
Елизавета Петровна (25 ноября 1741 — 25 декабря 1761);
Пётр III (25 декабря 1761 — 28 июня 1762);
Екатерина II Великая (28 июня 1762 — 6 ноября 1796);
Павел I (6 ноября 1796 — 11 марта 1801).

ответ:24 серпня 1906 року,

Причини реформи:

Проведення аграрної реформи диктувалося необхідністю усунути невдоволення великої кількості людей. До 1906 року такі акції набули масштабного характеру і революційний підйом.

Підсумки аграрної реформи: Столипіна

За 7 років Росія добилася таких успіхів:

1 В окремих регіонах, де селяни виходили з общини, посівні площі збільшувалися на 150%, по всій країні - на 10% в цілому.

2 Експорт зерна зріс, склавши 25% світового.

3 Закупівля с / г обладнання зросла в 3,5 рази.

4 Обсяг використовуваних добрив виріс в 2,5 рази.

5 Зростання промисловості вийшов на перше місце в світі і склав 8,8%

Національне відродження (1917—1933)

Під час I етапу національного відродження було проголошено національну суверенну державу при повному дотриманні демократичних засад рівності українського народу і тих народів, що населяли Україну. З 1923 р. починається хвиля так званої «українізації». Закінчився цей період трагічно: у 1926 р. сталінський уряд почав в Україні наступ на українську культуру, переслідування, а далі й знищення творчої інтелігенції. Цей етап увійшов в історію національної культури як «розстріляне відродження».

Тоталітарне панування соцреалізму (1933—1956)

Для II етапу характерний монопольний диктат соціалістичної бюрократії, що призвело до морального занепаду духовної культури у всіх її формах. Основний наслідок цієї доби — фізичне і духовне знищення представників національної інтелігенції (1934—38).

Стихійне піднесення духу національного опору (1956—1987)

В III період відродження — політичної «відлиги» (1956—61) — відбулася відносна лібералізація політики КПРС щодо національних культур. Сталося деяке поліпшення мовної ситуації, зокрема був перевиданий «Словник української мови» Б. Грінченка, зроблені перші кроки в українізації вищої та середньої спеціальної освіти.

Головним наслідком цієї доби було формування нового покоління митців, так званих «шестидесятників», які прагнули відновити втрачену національну традицію, боролися проти тоталітарної системи. «Відлига» закінчилася трагічно: більшість з «шестидесятників» були репресовані, а Василь Стус, В. Марченко, Олекса Тихий, Юрій Литвин загинули в ув'язненні.

Національно-духовне оновлення (з 1987)

У другій половині 80-х рр. відбувається значне оновлення національної культури, зорієнтоване на загальнолюдські вартості світової культури. Розпочинається IV етап відродження як заперечення штучних догм соцреалізму і вартостей комерційної поп-культури.

Объяснение: