Причины и значение народных выступлений ( россии в первой четверти 18 века

Причины :
Ужесточение крепостнического гнета
Наступление государства на казачьи вольности
Преследование старообрядцев
Рост повинностей крестьян и тяжелое положение работных людей
Указы о приписных и посессионных крестьянах

Франко-прусская война 1870–1871, война между Францией, с одной
стороны, и Пруссией, а также др. государствами Северо-Германского союза и
Южной Германии (Баварией, Вюртембергом, Баденом, Гессен-Дармштадтом) – с
другой. Была порождена глубокими противоречиями между Пруссией и
Францией. Пруссия стремилась завершить объединение Германии под своей
гегемонией, ослабить Францию и её влияние в Европе, а Франция, в свою
очередь, – сохранить преобладающее влияние на Европейском континенте,
задержать объединение Германии, не допустить укрепления позиций Пруссии,
а также предотвратить победоносной войной нарастание кризиса Второй
империи.Поводом к войне стал дипломатический конфликт между Францией и
Пруссией из-за кандидатуры принца Леопольда Гогенцоллерна-Зигмарингена,
родственника прусского короля Вильгельма, на вакантный королевский
престол в Испании. Обе стороны обостряли конфликт, готовясь к военному
столкновению. 13 июля 1870 прусский канцлер О. Бисмарк, стремясь
спровоцировать Францию к объявлению войны, сознательно исказил текст
записи беседы между королём Пруссии и франц. послом, придав документу
оскорбительный для Франции характер (см. Эмсская депеша 1870). 15 июля
французское правительство начало призыв в армию резервистов. 16 июля
началась мобилизация в Германии. 19 июля франц. правительство Наполеона
III официально объявило войну Пруссии. Дипломатия Бисмарка,
воспользовавшись просчётами французской внешней политики, обеспечила
выгодный Пруссии нейтралитет европейских держав – России,
Великобритании, Австро-Венгрии, Италии. Война началась в невыгодной для
Франции обстановке, связанной с дипломатической изоляцией и отсутствием
союзников.

Сьогодні виповнюється 77 років з дня приєднання західноукраїнських земель до УРСР.  

1. Саме 1 листопада 1939 року Верховна Рада СРСР ухвалила Закон "Про включення Західної України до складу СРСР" і з'єднання її з УРСР.

2. До того 23 серпня 1939 року був підписаний пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР, так званий "пакт" Ріббентропа – Молотова. У таємному протоколі Гітлер і Сталін домовилися про розподіл Європи на відповідні сфери впливу та окупації. Саме за ним Радянському Союзові передавалися майже всі західноукраїнські землі.

3. 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, поклавши цим початок Другій світовій війні. Своєю чергою 17 вересня 1939 року радянські війська перейшли кордон і зайняли практично всі землі, населені українцями і білорусами, а це територія площею більше 190 тис. кв. км із населенням майже 12 млн осіб.

4. На території Західної України було створено шість областей: Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську та Дрогобицьку.

5. Менш ніж через рік було законодавчо оформлено і включено до складу УРСР територію Північної Буковини та придунайські землі.

6. Із приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочався процес радянізації. Спочатку населення Західної України вітало прихід Червоної Армії, адже до цього Західна Україна була залежною від Польщі з досить сильним політичним, національним та економічним гнобленням, жорстокою експлуатацією, масовим хронічним безробіттям, напівкріпосницькими порядками на селі, безправ'ям українців.