Как относился андрей боголюбского к борьбе за киевский престол?

Андрей Боголюбский, будучи сыном основателя Москвы Юрия Долгорукого, являлся одним из наиболее знаменитых в истории правителей.  

Годы жизни: 1111 - 1174. Он правил Владимиро-Суздальским княжеством и привел его к великому могуществу.  

Благодаря Андрею Боголюбскому Владимиро-Суздальское княжество стало ядром современной России. В 1169 году Андрей воспользовался разногласиями князей в вопросе занятия киевского престола и послал туда войско.  

Поход возглавил его сын Мстислав, который собрал соратников и направился на Киев. 12 Марта город был захвачен, и в течение следующих двух дней князья разграбили весь Киев и увели большое количество горожан в плен.  

Воины грабили монастыри и церкви. После того, как город был практически уничтожен, киевский престол занял младший брат Андрея - Глеб. Сам же Андрей продолжил свое правление во Владимире.  

Объяснение:

Таким образом Андрей Боголюбский стал первым потомком Рюрика, который нарушил правило старшинства среди наследников престола. По обыкновению, старший из наследников должен был возглавить киевский престол, покинув свою вотчину, передавая её следующему наследнику. Андрей оставил себе Владимиро-Суздальскую землю, сделав её уже не родовой, а личной. Большинство историков оценивают его деятельность как попытку произвести переворот в политическом строе Российской земли.

У середині 30-х років керівництво Комуністичної партії дійш­ло висновку про необхідність внесення "демократичних" змін до Конституції СРСР 1924 p., а також до конституцій союзних і автономних республік. Вперше це питання було винесене на обговорення у 1935 р. на лютневому Пленумі ЦК ВКП(б). Таким чином намічалося утворити видимість подальшої демократизації держав­ного ладу. Про які вибори до державних органів могло йтися, якщо й після прийняття Конституції 1936 p. ніхто нікого не обирав? У будь-якому виборчому окрузі балотувався лише один депутат, кан­дидатура якого висувалася відповідним партійним керівництвом. Був підготовлений досить демократичний за зовнішніми показни­ками проект Основного Закону СРСР, розглянутий на червневому Пленумі ЦК ВКП(б). Проект Конституції було схвалено Президією ЦВК СРСР і винесено на всенародне обговорення. Зовнішньо активно відбувалося воно й на території України.

У підсумку все звелося до загального схвалення проекту Кон­ституції. В умовах терору 30-х років мало хто б намагався критику­вати цей проект, який навіть не містив реальних гарантій захисту прав людини.

VIII Всесоюзний з'їзд Рад 5 грудня 1936 р. одноголосно затве­рдив і ввів у дію нову Конституцію СРСР 1936 p.

Прийняття Конституції Союзу РСР вимагало розробки нових республіканських конституцій, у тому числі й Конституції УСРР. Розробка проекту Конституції УСРР нагадувала процес, який вже відбувався на союзному рівні. 13 липня 1936 p. Президія ЦВК УСРР утворила конституційну комісію, до складу якої увійшли державні та партійні провідники України: Петровський, Косіор, Постишев, Затонський, Любченко, Якір та ін. Наприкінці 1936 p. Президія ЦВК УСРР прийняла проект Конституції, запропонований консти­туційною комісією, за основу. Після всенародного "обговорення" він був переданий на розгляд Надзвичайного XIV з'їзду Рад УСРР, який відкрився 25 січня 1937 p., ЗО січня з'їзд Рад постановив:

"Проект Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки в редакції, поданій Редакційною Комі­сією З'їзду, затвердити". Одночасно з'їзд дав доручення ЦВК у відповідності з новою Конституцією УРСР розробити й затверди­ти положення про вибори, а також визначити строк виборів до Верховної Ради республіки.

Конституцію УРСР 1937 p. побудовано у відповідності з Кон­ституцією СРСР 1936 p. Вона майже повністю відбивала союзну Конституцію, відтворювала її принципи, копіювала основні поло­ження. Обидві Конституції мали демагогічний характер і були як би поза часом Численні положення Конституції УРСР, як і Конституції СРСР, особливо про права людини, насправді не діяли. Вони мирно співіснували з репресивною машиною, масови­ми арештами, розстрілами. Основний Закон за формою був демок­ратичним, але повністю відірваним від реального життя.

На початку була Лютнева Революція, Тимчасовий уряд скинув Миколу 2, тому тимчасовий уряд створив на Україні, фейковий Радянський союз (УРСР) в Харкові, і почала робити Русифікацію, повставати проти Уцр (Української Центральної ради) і відбувся бій, між Уцр Більшовиками і Денікінцями, Це було трикутник смерті, і розбили Уцр, у Уцр була лише надія Піти в зимовий похід і вони пішли в похід з Симоном Петлюрою, нажаль у них нічого не вийшло, Була проголошена СРСР.

Статус України в СРСР був малий, вони немогли керувати територією, Українців Більшовики Розкуркулювали, садили в Концтабори, зневажили Народ. Дуже старався щоб це написати