Нужно составить характеристику ивана грозного по плану: 1. условия, в которых происходит деятельность данной личности. 2. , которые стремится решить деятель, и методы их решения. 3. интересы какого класса выражает деятель? 4. значение его личных качеств. 5. заслуга, вклад в развития государства. 6. какие дела и поступки вызывают ваше уважение, а какие – неодобрение.

6.то ,что он убил своего сына_ это плохо 4. иван был грозный, за это ему дали такие прозвище

Турецька культура в XVI-XVII ст. розвивалася під впливом ісламу. Релігійні норми забороняли світську освіту (всі школи в Османській імперії існували тільки при мечетях). Коран не дозволяв митцям зображувати людей і тварин, бо намальований образ начебто міг відібрати душу. Але, попри ці та інші заборони, в Османській імперії з'явились і цікаві наукові праці та літературні твори, і чудові пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва.

У тогочасній турецькій культурі можна вирізнити два періоди: від другої половини XV ст. до кінця XVI ст. — піднесення, а починаючи із XVII ст., — занепад.

Піднесення турецької культури знайшло відображення насамперед у розвиткові літератури та образотворчого мистецтва. Другу половину XVI і XVII ст. вважали «золотим віком» турецької поезії. Чудовим поетом тієї доби був МоялаМахмуд, відомий під псевдонімом Абдуль Баки. Поширеним лейтмотивом тогочасної поезії стало уславлення радощів життя. Поет ІльясРевані у своїх творах вихваляв переваги легкого та безтурботного життя, побут і звичаї мешканців Стамбула, радощі кохання. У часи занепаду Османської імперії набув поширення сатиричний жанр. Представники цього напряму висміювали життя панівних верств імперії, що бездумно сприяли її занепаду. У творах поетів, які писали для султана та його наближених, більше уваги приділялося вишуканості форми, ніж змістові віршів.

У турецькій прозі часів розквіту імперії набули поширення невеликі оповіді, анекдоти, усмішки, складені письменником Лямі. У своїх збірках він вперше помістив розповіді про ходжу Насреддина. Цей сільський імам з його гострими жартами, поєднаними з добрим народним гумором, став у майбутньому відомим в усьому світі.

Наукових досягнень було набагато менше. Це пояснювалося, передусім, низьким рівнем розвитку освіти та домінуванням ісламу в усіх сферах науки і культури. В XVI ст. найбільш відомими вченими були ЄвліяЧелебі та Хаджі Халіф. Учений і мандрівник ЄвліяЧелебі написав «Книгу мандрів», в якій виклав власні враження від багатьох країн Європи, Азії та Африки. Хаджі Халіф створив працю «Дзеркало світу», в якій, спираючись на арабські та європейські джерела, описав будову Всесвіту.

Значного розквіту досягла в XVI ст. турецька архітектура. Султан Сулейман І приділяв особливу увагу зведенню у столиці своєї імперії нових мечетей, лікарень, фортець, мостів, караван-сараїв та інших будівель. Він намагався, як казали сучасники, перетворити візантійський Константинополь у Стамбул — справжнє серце Османської імперії. Розвиток турецької архітектури в той час був пов'язаний з діяльністю КоджаСимана — грецького архітектора, який перебував на службі в турецького султана. За своє напрочуд довге життя (1490-1588) він збудував 360 споруд. Найвідомішими серед них стали мечеті Шахзаде і Сулейманів у Стамбулі, мечеть Селіма в Едірне та ін.

Особлива увага приділялася зовнішньому вигляду будівель. Палаци, мечеті, лазні та інші громадські будівлі прикрашалися складним орнаментом, вирізьбленим по дереву та каменю. Заборона зображувати тварин і людей змушувала митців створювати складні орнаменти з геометричних фігур і рослин.

Оба утверждения верны.

Новое руководство СССР серьезно активизировало внешнюю политику, предприняв крупные практические шаги по ослаблению напряженности в мире. Систематически новаторские идеи Горбачева были изложены им в книге «Перестройка и новое мышление для нашей страны и всего мира», вышедшей осенью 1987 г. Отправной точкой «нового мышления» был тезис о невозможности ядерной войны, ибо она приведет к гибели всего человечества. 

По сравнению с этой угрозой, по мнению Горбачева, отходил на второй план раскол мира на две противоположные общественно-политические системы — капиталистическую и социалистическую. Отсюда следовало признание современного мира единым, взаимосвязанным и выдвижение приоритета общечеловеческих ценностей над любыми другими (национальными, классовыми и т. п.). Баланс сил двух систем в таком контексте представлялся менее значимым. Как заметил Горбачев позже, «мелочную военную бухгалтерию пора было заменять широким политическим подходом».
      В соответствии с новыми принципами были определены новые приоритеты советской внешней политики:

- деидеологизация межгосударственных отношений,

- совместное решение глобальных проблем (безопасности, экономики, экологии, прав человека),

-совместное строительство «общеевропейского дома».
      Активное участие в определении и реализации принципов «нового мышления» во внешней политике СССР принимали министр иностранных дел, член Политбюро ЦК КПСС Э. А. Шеварднадзе и секретарь ЦК КПСС, член Политбюро ЦК КПСС А. Н. Яковлев.

1989 год стал переломным в отношениях между СССР и странами социалистического содружества.