Именно он участвовал в создании «потешных» войск в селе преображенском, к нему петр обращался с такими нежными словами «дитя моего сердца», будучи «вседержавным властелином», он сочинил себе «знатную родословную». влияние его при дворе, в сенате было велико. но он постоянно занимался казнокрадством. о каком человеке идет речь, про которого петр говорил «он в беззаконии зачат, в грехах родила мать его, и в плутовстве скончает живот свой, и если он не исправится, то быть ему без головы»?

А.Д. Меньшиков

ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1943 — конференція лідерів 3-х союзних у Другій світовій війні держав — голови РНК СРСР Й.Сталіна, президента США Ф.Рузвельта та прем’єр-міністра Великої Британії У.Черчілля; відбулася 28 листопада — 1 грудня 1943 в Тегерані (Іран). Учасники конференції обговорювали подальшу стратегію дій антигітлерівської коаліції, зокрема питання щодо відкриття Другого фронту в Європі. Ф.Рузвельт наголосив на необхідності реалізації схваленого на Квебекській конференції голів урядів США та Великої Британії (1943) плану "Оверлорд" щодо вторгнення в Європу через протоку Ла-Манш бл. 1 травня 1943. У.Черчілль висунув план, що передбачав здійснення воєнних операцій в Італії, які, на його думку, мали сприяти реалізації "Оверлорда" шляхом відтягування нім. сил на італ. театр воєнних дій; організацію диверсійних актів комбінованих загонів (загонів "командос") та постачання зброї партизанам в Югославії; залучення до війни Туреччини та проведення у зв’язку із цим операцій на Егейському морі. Й.Сталін наполягав, що вступ до війни Туреччини, надання до югославським партизанам та активізація італ. кампанії є другорядними питаннями, натомість союзники мусять зосередити осн. увагу на реалізації операції "Оверлорд", що передбачала завдання удару по військах противника в Пн. чи Пн.-Зх. Франції за підтримки десанту в Пд. Франції. 30 листопада 1943 на засіданні Об’єднаного к-ту начальників штабів США та Великої Британії були оприлюднені рішення щодо здійснення операції "Оверлорд" упродовж травня 1944 одночасно з висадкою десанту в Пд. Франції та продовженням наступу союзних військ в Італії з метою до лінії Піза—Ріміні. Зі свого боку делегація СРСР заявила, що приблизно в той же час рад. командування розгорне широкі наступальні дії на сході, які не дадуть можливості гітлерівцям перекидати сили на зх. фронт проти союзних військ. Керівники трьох д-в прийняли рішення щодо забезпечення югославських партизанів військ. спорядженням, організації рейдів загонів "командос". На Т.к. була досягнута домовленість щодо залучення Туреччини до антигітлерівської коаліції та необхідності направити турец. президенту І.Іньоню за від урядів союзних д-в на переговори з президентом Ф.Рузвельтом та прем’єр-міністром У.Черчіллем на початку грудня в Каїрі (Єгипет). Рад. делегація пообіцяла, що СРСР оголосить війну Японії через 6 місяців по завершенні війни в Європі. Амер. та брит. сторони висунули свої плани післявоєнного облаштування Німеччини. Ф.Рузвельт запропонував утворити 5 нім. д-в: Пруссію (зменшену); Ганновер і Північний Захід; Саксонію та район Лейпцига; Гессенську провінцію, Дармштадт, Кассель, райони на південь від Рейну та старі міста Вестфалії; Баварію, Баден і Вюртемберг. На думку амер. президента, райони Кільського каналу, Гамбурга, Рурську й Саарську області необхідно було підпорядкувати контролю Об’єднаних Націй. У.Черчілль висунув проект розділу Німеччини на 3 частини: Пруссію, Рур та Південну Німеччину (Баварія, Вюртемберг, Пфальц, Саксонія, Баден), яку він пропонував включити разом із придунайськими країнами Європи до складу Дунайської конфедерації. За наполяганням Й.Сталіна розгляд нім. питання було покладено на Європ. консультативну комісію. Учасники конференції прийняли рішення щодо передачі Кенігсберга (нині м. Калінінград, РФ) СРСР. До Польщі передбачалося приєднати Сх. Пруссію та "Оппельнську провінцію", сх. польс. кордон мав проходити по "Керзона лінії", західний — по річці Одер. На Т.к. Ф.Рузвельт виклав свою схему майбутньої міжнар. організації безпеки, основою якої мали стати Об’єднані Нації. Була прийнята Декларація трьох д-в щодо спільних дій у війні проти Німеччини та післявоєнного співробітництва. У ній наголошувалося, що США, Велика Британія та СРСР працюватимуть спільно як під час війни, так і в післявоєнний час; кер-во трьох д-в визнало свою відповідальність у справі забезпечення миру, що буде схвалений переважною більшістю народів планети. Обговоривши за участю дипломатичних радників майбутні глобальні проблеми людства, керівники США, Великої Британії та СРСР зобов’язалися сприяти активній співпраці, взаємодії та входженню до світ. сім’ї демократ. країн усіх великих і малих народів, які прагнуть усунення тиранії, рабства, пригноблення й нетерпимості. У декларації наголошувалося, що ніяка сила у світі не зможе завадити союзним д-вам знищити нім. армії на суходолі, підводні човни на морі й зруйнувати їхні військ. з-ди з повітря. У прийнятій на Т.к. Декларації трьох д-в про Іран було зафіксовано намір урядів США, СРСР та Великої Британії зберегти повну незалежність, суверенітет і територіальну недоторканність Ірану. Учасники декларації заявили, що вони розраховують на участь Ірану в забезпеченні по завершенні війни міжнар. миру та безпеки згідно з принципами Атлантичної хартії (1941).

В ходе Чрезвычайного сейма, открывшегося 6 октября 1788 года, выявились две борющиеся группировки, из которых «патриотическая партия» выступала за проведение необходимых умеренных реформ, а старошляхетская партия отстаивала существовавшие порядки.Первые два года работы сейма никаких ощутимых результатов не дали и проходили под знаком преимущества сторонников старошляхетской партии. Однако к истечению срока полномочий сейма (Сейм созывался сроком на 2 года) «патриотической партии» удалось, с одной стороны, добиться продления его полномочий ещё на два года и, с другой стороны, увеличить состав посольской палаты в 2 раза путём проведения её довыборов. Ранее «патриотической партии» удалось добиться превращения сейма изординарного (Ординарные сеймы действовали на основе принципа liberum veto, то есть принимали решения при наличии абсолютного единогласия) в конфедеративный, то есть в сейм, на котором все решения принимались большинством голосов.В результате проведённых довыборов удалось изменить соотношение сил в сейме в пользу группировки «патриотической партии», и уже в начале 1791 года сеймом были приняты два важных закона — закон о реорганизации сеймиков (март 1791 года) и закон о городах и о положении мещан (апрель 1791 года).Одновременно с этим в кругу доверенных лиц на собраниях у маршала сейма происходило составление проекта новой Конституции.3 мая 1791 года подготовленный проект Конституции был принят сеймом с упрощённой процедурой. День утверждения Конституции был назначен по инициативе «патриотов», воспользовавшихся тем, что в этот период большинство участников оппозиции отсутствовало на заседании сейма, находясь ещё на каникулах. Это вызвало протесты со стороны реакционного лагеря, но через 2 дня под давлением шляхты и мещанства новая конституция официально была объявлена «Правительственным законом», и, кроме того, сейм особым законом установил, что все выступления и протесты против Конституции не имеют никакой силы.22 октября 1791 года был принят “Закон о гарантиях двух народов”. Он закреплял союз Великого княжества Литовского и Королевства Польского в составе единой и неделимой Речи Посполитой при полном равенстве прав Великого княжества Литовского и Польши. Согласно ему предусматривалось создание единой государственной казны и единого войска. Представители ВКЛ могли иметь равное с поляками число членов в правительстве (финансовой и военной комиссиях), а также получали право занимать руководящие посты в комиссиях в порядке очередности.