Политические партии Соединённых Штатов Америки играют важную роль в политической системе и жизни страны, несмотря на то, что Конституция Соединённых Штатов не оговаривает особо их существование. Традиционно для США характерна двухпартийная система, когда с середины XIX века в политике доминируют две большие партии, регулярно сменяющие друг друга у власти.
Политологи и историки делят развитие двухпартийной системы Америки на пять эпох[1]. Современная двухпартийная система состоит из Демократической и Республиканской партий, которые неизменно побеждают на президентских выборах с 1852 года и контролируют Конгресс Соединённых Штатов с 1856 года. Начиная с 1930-х годов демократы в целом занимают в американской политике позиции чуть левее центра, в то время как республиканцы находятся правее центра.
Помимо двух ведущих партий в США действуют ещё 38 федеральных третьих партий, не считая региональных, но влияния на политику они почти не оказывают. Лишь время от времени кому-нибудь из членов малых партий удаётся добиться избрания в Палату представителей или Сенат. В некоторых штатах существуют партии пользующиеся реальным влиянием на региональную политику, например, Вермонтская прогрессивная партия.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Природні кордони італії(пн, пд, сх, зх)
Іта́лія (італ. Italia), Італі́йська Респу́бліка (італ. Repubblica Italiana) — держава на півдні Європи, в Середземномор'ї. Займає Апеннінський півострів, Паданську рівнину, південні схили Альп, острови Сицилія, Сардинія тощо. На суходолі Італія межує з Францією на північному заході, зі Швейцарією й Австрією на півночі та Словенією на північному сході.
На території Італії розташовані також такі державні утворення: Сан-Марино, Ватикан, Суверенний Мальтійський орден.
Рим, столиця Італії, був протягом століть політичним та релігійним центром Західної цивілізації як столиця Римської імперії та місце Святого престолу. Після занепаду західної Римської імперії, Італія потерпала від численних нападів інших народів, від германських племен, таких як лангобарди та остготи, до візантійців та пізніше норманів. Століттями пізніше Італія стала місцем зародження Середньовічних морських республік та Ренесансу[2], надзвичайно продуктивного інтелектуального руху, який згодом став всезагальним і формував наступний хід європейської думки.
Більшу частину постримської історії Італія була поділена на численні королівства та міста-держави (такі як Сардинське королівство, Королівство обох Сицилій та Міланське герцогство), але об'єдналась в 1861 році, протягом бурхливого періоду своєї історії відомого як Рісорджименто (італ. il risorgimento — відродження). Наприкінці XIX-го століття, протягом Першої світової і до Другої світової війни Італія володіла колоніальною імперією, яка поширила свою владу на Лівію, Еритрею, Сомалі, Ефіопію, Албанію, Додеканес та на концесію в Тяньцзіні[3].
Італія — член ООН, НАТО, ЄС.