Почему состоялась раздробленность на руси? причины!

1) Упадок Киевского княжества( утрата центрального положения, перемещение мировых торговых путей вдаль Киева). Был связан с потерей значений торгового пути " из варяг в греки". Древняя Русь теряет роль участника и посредника в торговых отношениях между византийскими, западноевропейским и восточным миром.
2) Земля- главная ценность и средство оплаты службы
3) Значительный рост производные сил страны, натуральное хозяйство
4) Усиление местных князей. Бояре превращаются в феодалов-земледельцев, для которых доходы, получаемые от вотчин, становятся главным средством существования
5) Ослабление оборно и набор степных кочевников

Объяснение:Цезар необмежено користувався своєю фактичною владою. Його розпорядження вважали за законні акти, а новообрані урядовці складали присягу, що шануватимуть його волю.

Цезар змінив організацію римських урядів. Число преторів збільшив до 16, едилів — до 6, квесторів — до 40. Більше урядовців було потрібно з огляду на великий розмір Римської республіки та її провінцій. Цезар вніс проект реформи законодавства, що спиралося на право Дванадцяти таблиць та едикти преторів, і реформував також управу провінцій, намісниками яких призначав своїх людей.

Змінив він і сенат. Він пам'ятав про всі зневаги, що їх зазнав від сенаторів, тому задумав їх підкорити. Число членів сенату Цезар збільшив до 900 і ввів до нього багатьох своїх старшин, навіть нижчого ступеня, а не раз і чужинців із Галлії та Іспанії. В сенаті він займав перше місце і перше слово, тому відразу надавав тон нарадам. Сенат втратив усяку державну ініціативу і тільки приймав до відома те, що постановив всемогутній диктатор. Не мали значення також народні збори. Цезар не скасував їх, але, як диктатор, мав право скасувати кожну їхню ухвалу, яка йому не подобалася. На народних зборах теж ніхто не відважувався відкрито виступити проти Цезаря.

Намагався Цезар змінити і соціальний устрій Риму. Не боячись непопулярності, він зменшив дотації зубожілому населенню Рима з 300 тисяч на 150 тисяч людей. Так правитель намагався стримати наплив пролетаріату до столиці.

Також Цезар розпочав широку колонізацію Італії. Він викупив багато земель і розселяв на них ветеранів своїх армій та безземельних селян. Нові поселенці розміщувалися в старих оселях по всій країні, для скорішої асиміляції з місцевим селянством. Щоб підтримати сільське населення Італії, Цезар видав розпорядження, згідно з яким в приватних маєтностях принаймні половина робітників має бути із вільних селян, а не невільників. Селянам, які мали великі родини, він визначив окремі нагороди. Цезар взяв також під свою опіку населення італійських міст і видав нові муніципальні закони, що врегулювали міський устрій.

Нові колонії Цезар створював і у провінціях в Галлії, Іспанії, Африці і місцями у Греції та на Сході. За часів його правління в провінції було переселено біля ста тисяч людей. Ця колонізація мала подвійну мету: підняти економічне становище селянства, яке в перенаселеній Італії не могло знайти прожитку, і підсилити романізацію провінцій. Цю політику Цезаря наслідували пізніше всі римські цісарі. Мешканцям провінцій він щедро роздавав римське громадянство, щоб у такий б тісніше зв'язати їх з Римською державою.

Щоб звеличити своє володарювання, а також дати роботу безробітним масам, Цезар розпочав велике будівництво в Римі. Він побудував новий форум (ринок), що дістав його ім'я. А серед площі поставив святиню Венери — матері юліанського роду, збоку — величавий судовий будинок, так звану Базиліку Юлія. Для сенату побудував новий будинок для засідань, так звану курію Юлія, бо старіша ратуша згоріла. Також почалося будівництво нового будинку для народних зборів на Марсовому полі, але Цезар не встиг його закінчити. Мав задум Цезар побудувати також великий театр і публічну бібліотеку, в якій хотів розмістити Александрійську бібліотеку Птолемея. Крім архітектурних робіт, Цезар задумував заснувати новий тіорт в Остії в гирлі Тібру, проектував нові дороги в Італії та провінціях. У своїх широких планах задумував Цезар і розбудову провінцій, і заснування нових міст, навіть заснування другої столиці держави на Сході. А кордони римських володінь хотів пересунути за Дунай, завоювавши германів, скіфів та інші племена.

У 45 році до н. е. за наказом Юлія Цезаря було проведено реформу календаря. Календар у Римі вели спеціальні жреці. За багато років вони так заплутали лік днів, що й самі не могли у ньому розібратися. Тому про римських полководців говорили, що вони завжди перемагали, але ніколи не знали, в який день це трапилось. Найдавніший календар у Римі обчислювали за рухом місяця.

Цезар також ввів реформу дорожнього руху. Правила Цезаря, звичайно, були не досконалі і суттєво відрізнялися від сучасних, але дещо з н

Зі сходу сонця і до кінця робочого дня (за 2 години до заходу сонця) заборонявся приїзд по Риму колісниць, екіпажів, приватних возів. А іноземці повинні були залишати транспорт за містом і пересуватися тільки пішки або в найманих паланкінах (своєрідне таксі). Щоб правила виконувалися, був створений спеціальний патруль, основне завдання якого було — не допускати сутичок між «водіями».

их використовується і зараз. Наприклад, вулиці з одностороннім рухом.

Колонна Пресвятой Троицы, Оломоуц, Чехия

Колонна Пресвятой Троицы  — чумной столб, расположенный на Верхней площади в Оломоуце, Чехия. В 2000 году Колонна Пресвятой Троицы была внесена в число памятников Всемирного наследия как выдающееся произведение центрально-европейского барокко.

Строительство Колонны Пресвятой Троицы было начато в год прекращения эпидемии чумы в Оломоуце в 1716 году и продолжалось до 1754 года. Колонна представляет собой выражение чешского патриотизма: над её обустройством работали оломоуцкие мастера и на ней представлены местные католические святые, связанные с Оломоуцем.

Описание

Колонну венчает шпиль, на котором находится образ Святой Троицы. Возле Святой Троицы находится скульптуры Успения Богородицы и Архангела Гавриила. Основание колонны состоит из трёх уровней, украшенных 18 каменными скульптурами святых и 14 барельефами.

На верхнем уровне находятся скульптуры людей, связанных с земной жизнью Иисуса Христа. Это скульптуры Иосифа, обручника Девы Марии, скульптуры её родителей — святой Анны и Иоакима, Иоанна Крестителя. На верхнем уровне также находятся скульптуры святого Лаврентия и святого Иеронима, во имя которых освящена часовня в городской ратуше. Три барельефа представляют три богословских добродетели: веру, надежду и любовь.

Средний уровень посвящён моравским и чешским святым. Здесь представлены скульптуры святых Кирилла и Мефодия (проповедовали христианство в Чехии в 863 году), святого Власия Севастийского (покровитель одной из главных церквей Оломоуца), святого Войцеха (покровитель Чехии), святого Яна Непомуцкого и святого Яна Саркандера (во время строительства ещё не был канонизирован).

На нижнем уровне находятся скульптуры святого Маврикия и святого Вацлава (покровитель Чехии) — этим святым посвящены две церкви в Оломоуце; святого Флориана (покровитель Австрии), святого Яна Капистрана (два раза был в Оломоуце), святого Антония Падуанского (его именем назван монастырь в Оломоуце), святого Алоиза Гонзаги (покровитель студентов; статуя подчёркивает, что Оломоуц является университетским городом). Между статуями расположены барельефы 12 апостолов.