Какую роль в объединительном процессе сыграла революции 1848 г. в итальянских государствах ?

В Северной Индии во II тысячелетии до н. э. распространились индоарийские языки, носители которых, называвшие себя ариями, пришли в страну и принесли элементы иной культурной традиции.

Цивилизация в долине Инда, несмотря на высокий уровень развития, которого оно достигла, оставалась все же явлением регионального значения. Формирование этого жизненного уклада, который придал древней Индии единство при всем многообразии, началось с конца II тысячелетия до н. э. и было связано с возникновением государств в долине Ганга. Именно этим районам было суждено стать центром культуры и государственности.

Освоение долины Ганга

Основным достижением ведийских индийцев было хозяйственное освоение и прочное заселение большей части долины Ганга, до того покрытой джунглями. Наступление в долину Ганга велось с юга, откуда проникали земледельческие племена дравидов и мунда, и с севера - племена предгорьев Гималаев. Но главное направление колонизации, завершившейся созданием постоянных поселений и городов, - с северо-запада на юго-восток, из Пенджаба и Раджастхана.

Процесс освоения долины Ганга был длительным и стихийным. Индоарийские племена вступали в контакт с «аборигенным» населением, при к местным условиям жизни и хозяйственной деятельности. Если судить по историческим преданиям и мифам, в тот период они уже считали себя жителями Индии. Продвигаться по территории, сплошь поросшей лесом, было весьма затруднительно, но индоарии знали железо, были мобильны. Они двигались и по рекам.

К середине I тысячелетия до н.э. долина Ганга была в основном освоена, несмотря на то, что значительные площади еще оставались под лесами и болотами, особенно в нижнем течении реки.

Б. Хмельницький був першим українським політиком, котрий зумів не лише очолити боротьбу за національну незалежність, а й об'єднати для досягнення цієї мети всі класистани і групи українського суспільства. В умовах одночасного розгортання Селянської війни йому вдалося пом'якшити гостроту соціальних суперечностей і запобігти їх переростанню у громадянську війну. Дбаючи про інтереси козацтва, Б. Хмельницький водночас пішов на визнання основних соціально-економічних завоювань селянства. На подібний крок була здатна людина справді реформаторського розуму.

За Б. Хмельницького був в основному завершений процес формування Української держави — Війська Запорозького. Розвиваючи елементи національної державності, сформовані на Запорожжі, Б. Хмельницький створив Українську козацьку республіку з яскраво вираженими демократичними рисами політичного устрою, що вигідно відрізняли її від феодальних монархій Європи.

Б. Хмельницький чітко визначив перспективу розвитку України як самостійної держави в межах етнічних українських земель. Сформована Б. Хмельницьким національна ідея стала його заповітом для прийдешніх поколінь українців.

Державотворчим зусиллям Б. Хмельницького заважала вкрай несприятлива для України міжнародна ситуація (проти намірів гетьмана виступили найсильніші монархи: польський король, турецький султан, кримський хан, московський цар).

В оточенні ворожих сил гетьману доводилося маневрувати, йти на компроміси, відмовлятися від своїх планів і задумів, переживати розчарування.

Б. Хмельницький зберіг основні політичні та соціально-економічні завоювання українського народу і передав естафету нащадкам.

Завдяки винятковим дипломатичним здібностям Б. Хмельницькому вдалося паралізувати дії польського уряду, спрямовані на створення антиукраїнської коаліції, утвердити престиж України на міжнародній арені - козацьку державу визнали 10 країн.

Події Визвольної війни засвідчили блискучий полководницький талант Б. Хмельницького. Він став творцем однієї з найсильніших армій у тодішній Європі. Він не програв жодної з 12 великих битв, в яких брав особисту участь, завдавши Речі Посполитій найважчих поразок за всю її історію.

Викликають повагу висока освіченість гетьмана, його тонкий розум, ерудиція, уміння передбачати розвиток подій, сталева воля. Сучасники відзначали дивовижне поєднання в особі Б. Хмельницького різних, часто протилежних якостей. Це була вільна і разом з тим суперечлива натура. Гетьман був невибагливою і скромною людиною у повсякденному житті і побуті. Будучи володарем країни, не привласнив собі жодного маєтку, жив у родинних садибах у Чигирині та Суботові. У Суботові він був похований після смерті, яка настала 27 липня 1657 р. (могила не збереглася).

На честь Б. Хмельницького створено пісні і думи, написано твори літератури, живопису, музики, споруджено пам'ятники, названо міста і вулиці, встановлено ордени.