"один день римської родини" історія

Старода́вній Рим (лат. Roma antiqua, також Древній Рим, старожитній, античний Рим) — одна з цивілізаційДавнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Риму (лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апенінському півострові ще в Х столітті до н. е.. Центр Риму сформувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу.[1]

За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все в більшій мірі автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземномор'ям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.

У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію таІталію, розпалася на незалежні королівства у V столітті Східна частина імперії, яка управлялась Константинополемі включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки були анексовані турецькою Османською імперією. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією.

Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. У етрусків римляни запозичили більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був значним: вивчалася грецька філософія, література, знаннягрецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття «класичної античності».

Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.

Офіційною мовою давньоримської держави була латина, релігія протягом більшої частини існування булаполітеїстична, неофіційним гербом імперії був золотий орел (лат. aquila), після прийняття християнства з'явилися лабаруми і хризма.

Объясните в чём российская власть видела задачи своей внешней политики после русско-японской войны?  

Вероятно, российская власть видела важными задачами своей внешней политики после русско-японской войны усиление страны на дальневосточном направлении. Кроме того, после войны в среде внешней политики велась борьба между прогерманскими и профранцузскими силами. Поэтому вопросы были о том, чтобы разорвать военный союз с Францией, наладить отношения с членами Тройственного союза, урегулировать отношения с Великобританией, строительство антигерманского военного блока.  

Охарактеризуйте позицию России во время Боснийского кризиса на международном авторитете России?  

Министр иностранных дел решил договориться с венским кабинетом о компенсациях для России, которая была намерена на поддержать территориальные претензии Австрии. Россия признала права Австрии на эти территории взамен на то, что венский кабинет окажет России в открытии черноморских проливов. Но потом министр вернулся в Россию и пришлось все эти договоры аннулировать. И когда в 1908 году Франц-Иосиф издал рескрипт об аннексии Боснии и Герцеговины, против чего Россия выразила решительный протест против этих незаконных действий.  

Какие события и процессы свидетельствовали о росте международной напряжённости в Европе в первые десятилетия 20 веков?

В первую очередь, это активизация дальневосточного направления во внешней политики России. Поэтому, собственно, русско-японская война 1904-1905 годов и произошла. Германия расширяла территории своего влияния на Балканах, на Ближнем и Среднем Востоке. В 1907 году было подписано англо-русское соглашение о разделе сфер влияния в Иране, Афганистане, Тибете. Несмотря на то, что этот договор кажется лишь урегулированием территориальных споров, это основа для дальнейшего создания Антанты. То есть это тому, что Европа разделилась на два блока.  

Объясните в чём российская власть видела задачи своей внешней политики после русско-японской войны?  

Вероятно, российская власть видела важными задачами своей внешней политики после русско-японской войны усиление страны на дальневосточном направлении. Кроме того, после войны в среде внешней политики велась борьба между прогерманскими и профранцузскими силами. Поэтому вопросы были о том, чтобы разорвать военный союз с Францией, наладить отношения с членами Тройственного союза, урегулировать отношения с Великобританией, строительство антигерманского военного блока.  

Охарактеризуйте позицию России во время Боснийского кризиса на международном авторитете России?  

Министр иностранных дел решил договориться с венским кабинетом о компенсациях для России, которая была намерена на поддержать территориальные претензии Австрии. Россия признала права Австрии на эти территории взамен на то, что венский кабинет окажет России в открытии черноморских проливов. Но потом министр вернулся в Россию и пришлось все эти договоры аннулировать. И когда в 1908 году Франц-Иосиф издал рескрипт об аннексии Боснии и Герцеговины, против чего Россия выразила решительный протест против этих незаконных действий.  

Какие события и процессы свидетельствовали о росте международной напряжённости в Европе в первые десятилетия 20 веков?

В первую очередь, это активизация дальневосточного направления во внешней политики России. Поэтому, собственно, русско-японская война 1904-1905 годов и произошла. Германия расширяла территории своего влияния на Балканах, на Ближнем и Среднем Востоке. В 1907 году было подписано англо-русское соглашение о разделе сфер влияния в Иране, Афганистане, Тибете. Несмотря на то, что этот договор кажется лишь урегулированием территориальных споров, это основа для дальнейшего создания Антанты. То есть это тому, что Европа разделилась на два блока.