Какие государства достались диадохам после смерти александра македонского? какие земли завоевали диадохи? заранее огромное

В 323 году до н. э. Александр внезапно умер, оставив огромную империю, включавшую в себя значительную часть Балканского полуострова, бассейн Эгейского моря и огромные территории в Азии. Эта держава представляла собой временное образование. Империя, объединявшая исключительно силой оружия такие разные территории как высокоразвитые полисы Греции, полудикие области Македонии, земледельческие области Нила с тысячелетней культурой, степи Средней Азии с полукочевыми племенами, людное Междуречье и пустынная Персида, не могла быть прочной.

Под эпохой раннего средневековья следует понимать культуру поры раннего (V —XIII вв. ) феодализма в странах Западной Европы. С конца IV в. началось «великое переселение народов» . Вандалы, готы, гунны и другие народности вторгались в пределы Западной Римской империи, получая поддержку угнетенного местного населения. Когда в 476 г. Западная римская империя распалась, на ее территории образовался ряд недолговечных государств. В Галлии и Западной Германии — франки, на севере Испании — вестготы, в Северной Италии — остготы, в Британии — англосаксы, смешиваясь с коренным населением, состоявшим преимущественно из кельтов и так называемых римлян, образовывали конгломерат различных национальностей, объединенных понятием «римский гражданин» . Везде, где господство Рима пустило более глубокие корни, «романизация» захватывала все области культуры : господствующим языком был латинский, господствующим правом — римское право, господствующей религией — христианство. Варварские народы, создававшие свои государства на развалинах Римской Империи, оказались либо в римской, либо в романизированной среде.

Творчість кожного митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше залишить свій відбиток історія, суспільні, політичні чи громадські чинники, ну і звісно, особисті переживання. Кохання, щастя, любов чи біль, смуток, обов»язково залишиться у творчості людини.

Перечитуючи вірші видатної української поетеси Лесі Українки, невільно починаєш вникати у чарівний світ творчості, відчуваючи всі переживання і кожен дотик кохання чи розчарування у житті цієї,на вигляд слабкої, але в душі безмежно сильної жінки.

Леся Українка, а в житті Лариса Петрівна Косач, народилась на Волині, серед чудової, недоторканої природи, синіх озер і піднебесних борів. Мати – відома письменниця Олена Пчілка. У родині завжди шанувались народні звичаї, традиції, панувала творча атмосфера. Саме це і стало поштовхом для маленької Лариси, почати творити. Ще с самого дитинства вірші дівчинки вирізнялись своїми серйозними думками і висловами.

Хвороба, яка застала письменницю у ранні роки, залишила значний відбиток у житті і творчості письменниці. Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила щоденно, великими муками боротись за своє життя. Під час свята Водохреща, дівчинка загралась, і не помітила, як промочила ноги. Саме це і стало початком жахливої хвороби – туберкульоз кісток, а потім легень і нирок.

Проживши всього сорок два роки, поетеса залишила незабутній скарб, гордість українського народу – свої вірші. Не тільки українці, а й весь світ вічно будуть пам`ятати цю сильну духом жінку.