Племя дившее на берегах каспия и носившее такое де название как у сарматов(6 букв)

Реформы Петра I.

1) Военная реформа. Введение вместо стрелецких полков рекрутских наборов. От каждого помещика избирается один крестьянин, который будет служить русской армии. Плюсы. Армия стала сильнейшей и большой. Минусы. Крестьянам не нравилось

расставаться со своими близкими. 2) Ликвидация системы местничества. Принятие табеля о рангах. Служба стала более прозрачной. Теперь получение чина не зависит от знатности происхождения. Благодаря этому талантливые люди СМОГЛИ подняться по карьерной лестнице. Н-p: А.Д. Меншиков. Минусов здесь нет. 3) Реформа городского управления. Одной из реформа городского управляло заключалось в том, что в местному аппарату жаловалось много привилегий. Это снизило уровень поборов и взяток в стране. Минусы: слишком дорого обходилось по казне. Затраты на города повысились с 26%

Объяснение:

надеюсь правильно.

Мехмед II видав у 1476 р. звід законів («Канун-наме»), в якому визначалися функції державних сановників та розміри їх платні, встановлювалися організація мусульманського сунітського духовенства (точніше — стану богословів), режим військових ленів.

Мехмед II встановив також статут для немусульманських релігійних громад, затвердивши православного (грецького) і вірменського патріархів і єврейського головного рабина в Константинополі. Всі православні народності (греки, болгари, серби, частина албанців, грузини, валахи і молдавани) розглядалися відтепер як одна «грецька громада» — рум-міллеті, над якою Константинопольський Патріарх користувався не тільки церковною, а й судовою владою. Патріарх і єпископи могли виносити судові вироки православним аж до заслання на каторгу (галери). Але якщо православний судився з мусульманином, то справа розбиралася у мусульманського духовного судді, Каді. Патріарху і єпископам належав контроль над школами і книгами у православних народностей, і їм були присвоєні деякі особисті привілеї. Такі ж права над своїми громадами отримали Вірменський патріарх і єврейський головний рабин.

Даючи деякі права вищому християнському та іудейському духовенству, султанський уряд прагнув тримати в покорі Іновірців за до їх же духовенства. Маса Іновірців була абсолютно безправною. Вони були позбавлені права мати зброю, повинні були носити одяг особливих кольорів, не мали права купувати землю і т.д. втім, деякі обмеження для Іновірців на практиці не завжди дотримувалися.