Сообщение на тему нижегород. наука, образование и культура в 19 веке

Примечательно то, что в первой половине XIX века русскими моряками было совершено приблизительно 40 кругосветных путешествий. Начало подобным экспедициям положили выдающиеся деятели Ю.Ф. Лисянский и И.Ф. Крузенштерн.

В 1821 году была открыта Антарктида - благодаря экспедиции М.П.Лазарева и Ф.Ф.Беллинсгаузена к Южному полюсу. А русское географическое сообщество начало свою работу в 1845 году.

Развивались и другие, немаловажные науки, как астрономия, математика и физика. Образцовая астрономическая обсерватория под Петербургом была открыта в 1839 году и была оборудована крупным телескопом. Была создана Н.И. Лобачевским неевклидовая геометрия, а открытия и работы таких русских математиков, как М.В. Остроградский и В.Я. Буняковский, получили мировое признание.

Физика развивалась быстрыми и ошеломляющими темпами: П.Л. Шиллинг создал электромагнитный телеграф в 1832 году, В.В. Петров также сделал важное открытие - электрическую дугу в 1802 году, Б.С. Якоби усердно работал нал созданием электрического двигателя и сделал еще одно открытие – гальваноплатиску.

К началу XIX века относится и успешное развитие русской медицины и химии. А. М. Филомафитский работал над переливанием крови, а Н. И. Пирогов использовал наркоз при операциях, применяя обезболивающие средства и антисептики. Важным открытием для химии было получение анилиновых красителей из бензола – это удалось русскому химику Н. Н. Зинину.

Значительное развитие образовательной системы России в начале XIX века было обусловлено, в первую очередь, социально-экономическими изменениями в стране. В этот период образование уже не является привилегией только для дворян и знатных людей, оно становится более общедоступным.

Представители купечества, мещанства и ремесленники отныне имели возможность получить полноценное образование и обеспечить такую возможность и для своих детей. Наряду с уже созданными ранее крупными российскими университетами – Московский, Казанский, Петербургский – развиваются и дворянские учебные заведения.

Созданная Александром I ступенчатая образовательная система продолжала развиваться и совершенствоваться. О высоком уровне развития в этой сфере говорит значительное увеличение количества библиотек, в том числе – и частных. Расширяется и усиливается влияние газет и журналов, многие из них становятся популярными – «Вестник Европы», «Северная пчела», «Сын отечества».

Интерес к такому роду образования и развлечения постепенно увеличивает издание журналов. Повышение уровня образованности у населения обуславливается тем, что теперь разные слои общества могут получать необходимые для них и их деятельности знания. Поэтому сфера образования постепенно видоизменяется и совершенствуется, реагируя на изменения в социально-общественной среде.

Объяснение:

1. Август ІІІ зайняв королівський престол, але не цікавився справами Речі Посполитої. Він захоплювався полюваннями, оперою та колекціонуванням живопису у своїй Дрезденській галереї. За 30-річне правління Август ІІІ провів у Польщі менше 3 років. Його апатія до польських справ лише сприяла загостренню боротьби між Чарторийськими і Потоцькими на сеймах, і розростанню політичної анархії, яка ослаблювала Польсько-Литовську державу.

Август делегував більшість своїх повноважень Генріху фон Брюлю, який фактично став віце-королем Польщі. Зі свого боку, той переклав політичні справи на найбільших магнатів і шляхту Речі Посполитої. Це поглибило політичну кризу в країни, ерозію державних інститутів, особливо королівської влади, і ширило корупцію.

Брюль жорстоко придушував будь-яку опозицію, використовуючи для цього саксонські або російські війська. На посаді голови саксонського двору він витрачав величезні кошти на ювелірні вироби, мейсенську порцеляну та інші твори мистецтва. Витрати сягали таких розмірів, що закарбувалися у безсмертній фразі Августа до свого придворного: «Брюль, у нас ще є гроші?» (нім. Brühl, haben wir noch Geld).

За правління Августа ІІІ Річ Посполита не брала участі у головних військово-політичних конфліктах на континенті, внаслідок чого її позиція в Європі ослабла, а сусідні держави стали постійно користатися з цієї слабкості.

1748 року Август ІІІ завершив будівництво Саксонський палац й покращив Королівський замок у Варшаві. 1750 року Брюль купив резиденцію, прилеглу до палацу,і перетворив її на шедевр рококо, так званий палац Брюля.

2. Московська держава. Перемога революцій у Голландії та Англії, втягування більшості країн Європи у світову торгівлю мали величезне значення для розвитку Європи. Почали бурхливо розвиватися мануфактурне виробництво, торгівля. Феодальне господарство втягувалось у світовий ринок, що складався, формувалися нові суспільні верстви — буржуазія та наймані робітники.

Ці нові явища не могли не торкнутися Московської держави. Нові тенденції в розвитку країни намітилися за часів правління царя Олексія Михайловича. Проте їх утвердження було тривалим і супроводжувалося кривавими драмами та гострою політичною боротьбою. Значною мірою європеїзація провадилася насильницькими методами, що зумовило її поверховий характер, — вона торкнулася лише правлячої верхівки.

Наприкінці XVII ст. Росія значно відставала у розвиткові від європейських держав. Відсутність зручних виходів до світових торговельних шляхів зумовлювала натуральний характер господарства Московії. У незначному експорті, що здійснювався через єдиний порт — Архангельськ, переважали не ремісничі або мануфактурні товари, а сировина, хутра. До того ж Московія не мала ні торговельного, ні військового флоту. Мануфактурного виробництва також фактично не існувало. Залізоробні заводи давали лише 2,5 тис. т металу за рік, тоді як Швеція виробляла 30 тис. т.

Наприкінці XVII ст. Московська держава у європейській частині мала спільний кордон зі Швецією, Польщею, Туреччиною, Кримським ханством — її традиційними суперниками у Східній та Північній Європі. Війни проти цих країн Московія вела з перемінним успіхом упродовж століть.

Внутрішньополітичне життя кінця XVII ст. відзначалося гострою боротьбою придворних угруповань за владу. По смерті Федора Олексійовича 1682 р. на царський трон претендували два брати — Іван і Петро, а також їхня старша сестра Софія, яка сама намагалась оволодіти престолом. Зрештою, перемогу в цій боротьбі здобув Петро І

Реформы Дубчека, провозглашавшие «социализм с человеческим лицом», были попыткой предоставить дополнительные демократические права гражданам: свободы слова, свободы передвижения, ослаблялся государственный контроль над СМИ.

Курс на изменения в политической и культурной жизни, реформы в исполнительной власти не были одобрены СССР, после чего на территорию ЧССР были введены Перейти к разделу «#Операция «Дунай»» войска Организации Варшавского договора для подавления протестов и манифестаций, что породило волну эмиграции из страны.

После ввода войск и подавления протестов Чехословакия вступила в период «нормализации»: последующие руководители пытались восстановить политические и экономические ценности, преобладавшие до получения контроля над Коммунистической партией Чехословакии Дубчеком. Густав Гусак, который заменил Дубчека и позднее стал президентом, отменил почти все реформы Дубчека.

Пражская весна повлияла на развитие музыки и литературы. Свой отпечаток она оставила в работах Вацлава Гавела, Карела Гуса (чешск.)русск., Карела Крыла, Яна Шванкмайера, а также в романе Милана Кундеры «Невыносимая лёгкость бытия».

После всенародного обсуждения о разделении страны на федерацию трёх республик (Богемии, Моравии-Силезии и Словакии) Дубчек курировал решение о разделе на две части — на Чешскую и Словацкую республики. Это единственное изменение, которое пережило конец Пражской весны.

Объяснение: