Назовите причину перехода от пригодного к полу качевого

с началом первого тысячелетия до н. э. связана эпоха освоения древ­ним населением обширных степных, горно-степных и полупустынных пространств, сложения у племен европейских и азиатских степей новой формы хозяйственной деятельности — экстенсивного скотоводства в его различных формах.

истоки этой, становившейся ведущей, отрасли первобытной ­ки на территории казахстана формировались в эпоху бронзы. уже в ран­нем андроне возникло комплексное хозяйство оседлых племен, придомное скотоводство, мотыжное земледелие, охота и рыболовство. на первых по­рах это было единое производящее хозяйство, в котором скотоводство и земледелие еще не выделились в самостоятельные отрасли производства. к середине ii тысячелетия до н. э. картина меняется: резко увеличивается в хозяйстве, как показывают археологические данные, удельный вес жи­вотных, таких, как овцы и лошади, приспособленных к дальним переко- чевкам и самодобыванию корма зимой, растет подвижность населения, происходит процесс освоения степных пастбищных угодий. интенсивное развитие скотоводства к тому, что из общей массы варваров выде­лились пастушеские племена. первое крупное общественное разделение труда, происшедшее на территории казахстана в середине ii тыс. до н. э., создало необходимые предпосылки для окончательного оформления но­вого вида хозяйственной деятельности — кочевого и полукочевого ското­водства.

уже в начале i тыс. до н. э. в степях, полупустынях и горных районах казахстана полукочевое и кочевое скотоводство становится основной, а затем и господствующей формой хозяйства. такие изменения обусловли­вались рядом причин, главными среди них были естественно-- кие и социально- факторы, теснейшим образом связанные между собой.

в конце п-го и начале i-го тыс. до н. э. в казахстане, как и в других степных районах, менялся климат, он становился все более засушливым. уменьшались площади естественных водоемов, что, в свою очередь, ограничивало, а в некоторых районах и резко сократило распространение зем­леделия в поймах больших и малых рек. с течением времени в среде ското­водческо-земледельческих племен назревало несоответствие между непре­рывно растущим населением и непропорционально низким уровнем про­изводительных сил, не обеспечивающих это население средствами к суще­ствованию. объясняя механизм первобытно-общинной , к. маркс писал, что «недостаточное развитие производительных сил ставило граждан в зависимость от определенного количественного соотношения, которое нельзя было нарушать»1144. первобытное население не могло бы­стро совершенствовать свое производство и видело выход из создавшегося положения только в одном - расширении занимаемой территории. для большинства населения степных районов казахстана, в которых тяжелые и слабо обводненные почвы не позволяли развивать орошаемое земледе­лие, единственным направлением первобытной , ликвидирую­щим «давление избытка населения на производительные силы»/115/, был пере­ход к кочевой и полукочевой формам скотоводческого хозяйства такое хозяйственное направление было возможно и целесообразно в условиях огромных пастбищных угодий.

1. Протягом XI-XIII ст. Закарпаття відійшло до Угорського королівства, внаслідок його завоювання угорцями. Було здійснено поділ новоприєднаних земель на нові територіально-адміністративні одиниці – комітати, очільниками яких були королівські намісники, – ішпани (жупани), що перебрали на себе функції адміністративної, військової та судової влади.

2. Територія Закарпаття входила до складу чотирьох держав Угорського королівства – Берег, Мармарош, Унг та Угоча.

3. У 1526 р. внаслідок поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття поділено між князівством Трансільванією (васалом Туреччини) і Священною Римською імперією, в якій правили імператори з австрійської династії Габсбурґів.

4. У 1359 році внаслідок боротьби волоського та молдавського населення за створення власної держави утворилося самостійне Молдавське князівство, до складу якого на правах автономії потрапила й Північна Буковина (Шипинська земля).

Після монгольської навали, одночасно із послабленням впливу на ці землі галицьких королів, сюди почалася міграція румунських поселенців. У кінці XIV ст. Бессарабію зайняли молдовські воєводи Петро Мушат (Хотинщина) і Роман Мушат (Бендери і Акерман у 1394 р.).

5. Із кінця XV ст. Молдавське князівство перебувало у воєнних діях з Османською імперією, внаслідок чого турецько-татарські війська вторглися в 1538 році на територію князівства та захопили його разом із Буковиною.

6. Внаслідок воєнних дій 1500 – 1503 рр. до держави Івана ІІІ перейшли всі сіверські міста, зокрема, Чернігів, Стародуб, Путивль, Рильськ, Новгород-Сіверський, Любеч.

7. Костянтин Острозький.

8. Загарбання українських земель Московією мало насильницький характер. Політика тодішніх правителів була жорстокою та мала на меті привласнити історичну та культурну спадщину Русі. Тому московські князі насильно захоплювали українські землі. В літописах пишуть: «Багато міст і сіл підкорили, чимало людей мечам і вогню піддали, інших у полон забрали».

9. Кримське Ханство панувало на величезних степових просторах, що простягалися від Кубані до Дністра.

10. За переписом 1740 року хана Менглі-Герая II на території Кримського півострова існувало 6 каймакамств, 48 кадиликів (адміністративних округів), 9 міст, 1399 укріплених сіл.

Столиці: Кирк-Єр (1449—1490) і Бахчисарай (1490—1783).

11. Главою держави був хан. Престол успадковував найстарший у роді - брат хана або старший син. Ханом міг бути тільки представник роду Гіреїв.

Хан мав двох заступників, які були спадкоємцями престолу. У прийнятті рішень ханові допомагав дорадчий орган - диван, до якого належали заступники хана (Калга та Нуреддин), беї («очі та вуха хана») - найзнатніші вельможі та очільники адміністративних одиниць ханства, та муфтій - голова

мусульманського духівництва.

Великий вплив на суспільне життя ханства справляла родова аристократія. Найавторитетнішими були чотири кримських роди, серед яких найвпливовіший - рід Ширинів.

(написала відповідь Терещенко)

1. Останній український гетьман - Павло Скоропадський;
2. Останній кошовий отаман - Булаш Новосільський;
3. Землі Східної України називаються Слобожанщина;
4. Правобережжя приєднано до Російської імперії після Другого поділу Польщі 1793 року;
5. Повстанці на Правобережжі називалися козаки-селяни;
6. Повстання на Правобережжі зазнавали підйому тричі: 1768, 1786-87, 1816-18;
7. Найбільше повстання відбулося в 1768 році та називалося Пугачовським повстанням;
8. Це повстання очолив Ємельян Пугачов;
9. Повстанці на Західній Україні називалися повстанці Коліївщини;
10. Приводом до цього повстання стала антинародна діяльність польського шляхетського об'єднання "Кохановського кружка";
11. Повстанців на Західній Україні називали шкіряники;
12. Самий відомий лідер цих повстанців - Максим Залізняк;
13. Українські землі поділені між Росією, Австрією та Польщею;
14. Ці регіони називаються Західною Україною, Галичиною та Передкарпаттям;
15. Західна Україна - це історична територія, яка була під владою Австрійської імперії та Польщі;
16. Реформи, які проводили на західноукраїнських землях австрійські імператори: галицька шкільна реформа, земська реформа, громадська реформа;
17. Цих імператорів звали Франц Йосиф та Карл Франц Йосиф;
18. Школи для дітей міщан називалися реальними школами;
19. Вищу освіту в Наддніпрянщині надав Київський університет св. Володимира;
20. Найвидатніший випускник Київського університету св. Володимира - Михайло Грушевський;
21. Вищу освіту на Західній Україні давав Львівський університет;
22. Мандрівний філософ, поет, байкар - Тар