Написать эссе на тему герадон 425-484гг до н.э.

Геродо́т Галикарна́сский (др.-греч.Ἡρόδοτος Ἁλικαρνᾱσσεύς, родился около 484 г до н. э. — умер около 425 г до н. э.) — древнегреческий историк, по крылатому выражению Цицерона «отец истории» — автор первого сохранившегося значительного трактата «История», описывающего греко-персидские войны и обычаи многих современных ему народов. Труды Геродота имели огромное значение для античной культуры.
Дошедшая до нашего времени биография Геродота основана на двух источниках: собственных текстах Геродота и более поздней византийской энциклопедии «Суда». Некоторые данные в источниках противоречат друг другу, однако в целом жизнь Геродота сводится к следующему.

Родина Геродота, Галикарнас, был основан дорийцами, рядом с городком представителей местного племени карийцев. Геродот родился здесь около 484 года до н.э. во влиятельной семье Ликса. В молодости Геродот принадлежал к партии, боровшейся против тирана Лигдамида, подвергался изгнанию, жил на Самосе, а затем отправился в длительные путешествия. Он объездил Вавилон, Ассирию, Египет, Малую Азию, Геллеспонт, Северное Причерноморье, Балканский полуостров от Пелопоннеса до Македониии Фракии. Около 446 года до н. э. он поселился в Афинах, где сблизился с кругом Перикла; к этому времени значительная часть «Истории» уже была написана, поскольку известно, что Геродот читал отрывки из неё афинянам. В 444 году до н. э. Геродот принял участие в основании общеэллинской колонии Фуриив Великой Греции на месте разрушенного кротонцами Сибариса. Скончался в 425 году до н. э.

Рисунка нетюно я знаю. атлант держит на плечах небесный свод. зевс наказал прометея за то,что он показал людям огонь ,ну вот короече « двоюродный брат громовержца зевса титан прометей, чье имя означает «предвидящий», добровольно вступил в союз с богами-олимпийцами. вместе с ними он боролся против своих собратьев титанов. но, оторвавшись от своих бывших сородичей, он не примкнул к олимпийцам, а сохранил независимость. более того, вопреки воле зевса прометей похитил с олимпа огонь и передал его людям. он асе дал им сокровенные знания, научил земледелию, ремеслам. страшно разгневался на него за это зевс, решил наказать самым мучительным образом. » зевс попросил гефеста приковать прометея к скале,который даже не мог потом пошевелиться.воть.

Олександр Македонський ( 356 — 324 роки до н.е.) — македонський цар, великий полководець, засновник Македонської імперії, більш відомий на заході як Олександр Великий. Народився Олександр Македонський восени 356 року до н. е. в столиці Древньої Македонії — місті Пелла. З самого дитинства в біографії Македонського проходило навчання політиці, дипломатії, військовій майстерності. Він навчався у кращих умів того часу — Лисимаха, Аристотеля. Захоплювався філософією, літературою. Уже в 16 — річному віці приміряв на себе роль царя, а пізніше — полководця. Після вбивства царя Македонії в 336 році до н. е. Олександр був проголошений правителем. Першими діями Македонського на такому високому державному посту стали скасування податків, розправа з ворогами батька, підтвердження союзу з Грецією. Після придушення повстання в Греції Олександр Македонський почав обмірковувати війну з Персією. Потім, якщо розглядати коротку біографію Олександра Македонського, пішли військові дії в союзі з греками, франкійцями проти персів. У битві поблизу Трої багато поселень відкрили свої ворота великому полководцеві. Незабаром йому підкорилася майже вся Мала Азія, а потім Єгипет. Там Македонський заснував Олександрію. У 331 році до н. е. сталася наступна найважливіша битва з персами при Гавгамелах, в ході якої перси були розгромлені. Олександр підкорив Вавилон, Сузу, Персеполь. У 329 році до н. е., коли цар Дарій був убитий, Олександр став правителем Перської імперії. Ставши царем Азії, піддавався неодноразовим змовам. У 329-327 роках до н. е. воював в Середній Азії — Согдеане, Бактриї. Олександр в ті роки здобув перемогу над скіфами, одружився на бактрийскою княжною Роксан і вирушив у похід в Індію. Додому полководець повернувся лише влітку 325 року до н.е. Період воєн закінчився, цар зайнявся управлінням підкорених земель. Він провів кілька реформ, в основному військових. З лютого 323 року до н. е. Олександр зупинився в Вавилоні і почав планувати нові військові походи на арабські племена, а далі — на Карфаген. Він збирав війська, готував флот і будував канали. Але за кілька днів до походу Олександр захворів, а 10 червня 323 року до н. е. помер у Вавилоні від сильної лихоманки. Істориками досі не встановлена точна причина смерті великого полководця. Деякі вважають його смерть природною, інші висувають версії про малярії або рак, треті — про отруєння медичним препаратом. Після смерті Олександра його велика імперія розпалася, почалися війни за владу серед його полководців