Нужно рассказать о каком либо предмете.например: летописи, письма, документы, орудия труда и т.д.

Ле́топись (или летописа́ние) — исторический литературный жанр, представляющий собой погодовую, более или менее подробную запись исторических событий. Запись событий каждого года в летописях обычно начинается словами: «в лето …» (то есть «в году …»), отсюда название — летопись. В Византии аналоги летописи назывались хрониками, в Западной Европе в Средние века анналами и хрониками.

Русские летописи сохранились в большом количестве так называемых списков XIV—XVIII веков. Под списком подразумевается «переписывание» («списание») с другого источника. Списки эти по месту составления или по месту изображаемых событий исключительно или преимущественно делятся на разряды (первоначальная киевская, новгородские, псковские и т. д.). Списки одного разряда различаются между собой не только в выражениях, но даже в подборе известий, вследствие чего списки делятся на изводы (редакции). Так, можно сказать: Летопись первоначальная южного извода (список Ипатьевский и с ним сходные), Летопись первоначальная суздальского извода (список Лаврентьевский и с ним сходные).

Причины восстания

Начавшаяся в 1914 г. Первая мировая война, в которой участвова­ла и царская Россия, принесла ее народам тягчайшие страдания: усилился социальный и национальный гнет, неизмеримо увеличи­лись произвол и насилие царских чиновников на окраинах империи. В Казахстане продолжалось массовое изъятие земель у казахов, в первую очередь в северо-восточных районах Сырдарьинской, на юге Семиреченской и ряде других областей. В одной лишь Семиреченской области за первые три года войны было изъято 1800 тысяч десятин лучших пастбищных и пахотных угодий, а истинные хозяева этих земель — казахи — силой были выселены в мало- или совершенно непригодные для ведения хозяйства пустынные и полупустынные районы.

Отобранная у казахов земля раздавалась царским офицерам, чиновникам, духовенству, казачьему войску и крестьянам-пересе­ленцам из России и с Украины. К середине 1916 г. общая площадь изъятых у казахского населения земель составила 45 млн. десятин.

Война поглощала огромное количество сырья, продовольствия, скота и других материальных ценностей. В связи с этим на плечи казахского населения обрушились новые тяготы: обязательные поставки мяса, массовая реквизиция скота, был введен новый военный налог с кибиток, увеличены земские сборы, а также дорожные и другие сборы. Налоги на местное население с началом войны возросли в 3-4, а в отдельных случаях - в 15 раз.

В 1916 г. рост классового и национального угнетения, ненависти к войне становился повсеместным. Война ускорила процесс вызрева­ния общенационального кризиса в стране, одним из ярких проявле­ний которого стало национально-освободительное восстание 1916 г., охватившее почти все регионы Казахстана и Средней Азии.

НЕЗАЧЕМ ХВАЛИТЬ

Людина спочатку, будучи істотою цікавим, цікавився історією. І не важливо, чия це історія. Історія людини, держави, а може й усього світу. Адже заглянути в минуле, повчитися помилок предків, отримати уроки невдач і падінь, проаналізувати ситуацію в сьогоденні - ох як буває необхідно. Де ще брати рада, як не у історії. Минуле не змінити, як не старайся, а ось сьогодення і, тим більше, майбутнє, поки воно не стало минулим, людина змінити в силах. Ну, і, нарешті, порадіти, загордитися своїми предками. Відчути себе спадкоємцем великих традицій і звичаїв, зрозуміти закономірності перетворення ідей у матеріальні речі і вчинки, усвідомити свою причетність до подій у сьогоденні і відповідальність за це перед своїми нащадками. Все це надає історія, постійно доводячи свою необхідність не тільки в наукових колах, але й у справах житейських, побутових. Історія не раз показувала свою циклічність. Різниця лише в часі та персонажах. Але події-то повторюються. І повторюються із завидною періодичністю. Адже не можна ж сказати, що історія не показує нам часів, наприклад, розпаду єдиної держави на окремі і незалежні території? Не можна. Було таке вже. Або, наприклад, спроби експансії Російської держави з боку країн Європи? Теж було. І неодноразово. І таких прикладів, якщо придивитися уважніше, можна знайти величезну масу і, відповідно проаналізувати: як всі ці речі «проходили», як їх допускали, як з них викручуватися. Уроків маса і відносяться вони не тільки до держави в цілому, але і до конкретної людини. Адже не дарма авторитетні вчені порівнюють життя та функціонування держави з життям і функціонуванням окремої людини. Зрозуміло, звичайно, що досконально, у всіх проявах та варіаціях, історію вивчити просто неможливо. Адже не можна з точністю стверджувати, про що думав і що відчував той чи інший персонаж, або що послужило поштовхом до певних дій і які причини у цього поштовху, оскільки історія є не тільки списком дій, розташованих у хронологічному порядку, але і переплетенням набагато більшої кількості факторів, ніж час, місце розташування та площу. З одного боку це робить важчою вивчення історії , А з іншого, робить цей процес неповторно цікавим та інтригуючим, оскільки, розуміючи причинно-наслідкові зв'язки стався в той чи інший період події, стає ясно і зрозуміло, що предки були далеко не відсталими дикунами, а могли, знали і вміли щось таке, що стане в нагоді скрізь і в усі часи.