Подготовьте сообщение на тему "первый правитель тюрского государства" заранее

Территория Тюркского каганата. Сформировавшийся в на­чальный средневековый период в Евразии Тюркский каганат за­нимал огромную территорию, начиная с востока Алтая и закан­чивая западным побережьем Каспийского моря (см. карту). Гос­подство каганата распространялось на обширнейшие просторы с юго-восточной границы с Китаем до юго-западной границы с Пер­сией (Ираном). На этой территории и возникло одно из первых феодальных государств - Тюркский каганат.

Этнический состав населения. Основное население каганата представляли тюркоязычные племена. Подавляющее большинство составляли племена теле (тирек) (общее название многих тюрк­ских племен). Судя по китайским летописным источникам, от на­звания «теле» впоследствии произошло название «тюрк». Поэтому названия «теле» и «тюрк» имеют одинаковые смысл и значение. Среди тюркоязычных племен в состав населения Тюркского кага­ната входили более 30 племен теле, в том числе кыргызы, огузы, уйгуры, дулу, уйсуны и др.
независимость. Политическое поло­жение. Об этом в древних летописях говорится: «В 545 году к тюркскому - правителю прибыл посланник китай­ского императора». Целью визита было установление отношений между двумя правителями. В это время тюркские племена вели борьбу против господст­ва жужаней (авар). Тюркский каган (титул правителя у древних тюркских народов)Бумынъ стремился освобо­диться от власти Жужанского ханства во главе с каганом Анагуем.

Постепенно усиливаясь, в середине VI века тюркские племена, заключив союз с китайцами, искали повод для вой­ны с Жужанским каганатом.С этой  це-

 

лью каган Бумынь послал своих людей к кагану Анагую с предложением: вы­дать дочь за него. Узнав о такой дерзос­ти Бумыня, каган Анагуй вышел из себя и начал унижать его, заявив, как, мол, осмелился его «плавильный невольник» сделать такое предложение. (Племена, зависимые от Жужанского каганата, платили ему дань железом.)

Объяснение:

ь

В середине 1980-х годов страна переживала трудный период в своем развитии. Проблемы накапливались на протяжении многих десятилетий и требовали безотлагательного решения.

Некоторые попытки их решения имели системный характер. Такой была разработанная с одобрения А.Н. Косыгина реформа хозяйственного механизма, основанная на серьезном анализе и наработках ученых, экономистов. Это была попытка избавить экономику от диктата, дать людям и предприятиям больше возможностей проявления инициативы.

Відповідь:

дійський похід — секретний проект спільної операції по захопленню Британської Індії, який в 1801 році готували Павло I і Наполеон Бонапарт. Сам проект був оприлюднений в 1840 році, деякий час вважався містифікацією, так як у листуванні імператорів та інших документах павлівського правління, у тому числі дипломатичних, немає ніяких слідів обговорення подібної ідеї

План дій

В 1840 р. в Парижі була опублікована «Пам'ятна записка Лейбніца Людовику XIV про завоювання Індії з передмовою і зауваженнями Гоффмана, з додатком проекту сухопутної експедиції в Індію за домовленістю між першим консулом та імператором Павлом I на початку цього століття». Російський переклад цього документа з'явився у 1847 році.

Секретний план експедиції передбачав спільні операції двох піхотних корпусів — одного французького (з артилерійською підтримкою) і одного російського. Кожен піхотний корпус складався з 35 000 чоловік, загальна кількість людей повинно було досягти 70 000, не рахуючи артилерії і козацької кінноти. Павло наполягав, щоб командування французьким корпусом було доручено генералу Массена. Індійський похід повинен був нагадувати Єгипетський похід Бонапарта: разом з солдатами відправлялися інженери, художники, науковці.

За планом французьке військо повинно було перейти Дунай і Чорне море, пройти через Південну Росію, зупиняючись у Таганрозі, Царицині і Астрахані. Об'єднатися з російським військом французи повинні були в гирлі Волги. Після цього обидва корпуси перетинали Каспійське море і висаджувалися в перському порту Астрабад. Вся переправа з Франції в Астрабад за підрахунками займала вісімдесят днів. Наступні п'ятдесят днів займав похід через Кандагар і Герат, і до вересня того ж року планувалося досягти Індії.

Стверджувалося, що план спільного наступу на Індію розробив Наполеон і прислав до двору Павла разом зі своєю довіреною особою Дюроком. Між тим Дюрок відвідав Петербург вже після загибелі Павла. Подібні нестиковки дозволили історику Д. А. Милютину розцінити проект як містифікацію. На ту ж думку наводить і відсутність у російських архівах яких би то не було підтверджень ведення переговорів з французами про спільні дії в Індії. Судячи з того, що на таке грандіозне підприємство відводилося всього 120-130 днів, проект являє собою «сиру» заготовку, яка перебувала в стадії обговорення[