Почему бунчук и булава были символами власти? 50 .

Каждый из клейнодов составлял принадлежность одного лица. Все они хранились, исключая «палок до литавр» и «войсковых армат», или в сечевой Покровской церкви, или в войсковой скарбни́це (казне), откуда выносились только по особому приказу атамана. «Палки до литавр» находились всегда в курене войскового довбыша (барабанщика), а арматы — в цейхгаузе или сечевой пушкарке. Теперь клейноды можно видеть в музеях частных и учёных обществ.

  причины восстания: 1) усиление крепостного права; 2) усиление национального гнета в окраинах (поволжье, урал, приуралье) ; 3) сокращение льгот и привилегий казаков правительством; 4) желание грабить (восстание началось с каспийского похода, который являлся грабежом) ; 5) противоречие между усилением государственного регулирования всех сфер жизни общества и казацкой вольницей он рассылал «прелестные» (прельстительные) письма, в которых призывал на свою сторону всех ищущих воли и желающих служить ему.он призывает бороться против    бояр,и богатых людей.против власти царя. 

Украинский: У травні 1514 року армія Селіма виступила в похід на схід, минула Сівас, Ерзурум і вторглася у володіння Ісмаїла; кизилбаші уникали бою, сподіваючись виснажити військо противника, відступали вглиб країни, знищуючи все, що могло стати в нагоді туркам. 23 серпня 1514 року в битві при Чалдирані султан здобув перемогу над шахом (у Селіма було 120-200 тис., у Ісмаїла 30-60 тис.; турки мали перевагу у вогнепальній зброї, у кизилбашів піхота і артилерія практично були відсутні).

Через два тижні Селім вступив до столиці Сефевідів Тебріз; він пробув тут кілька днів, але Яничари, боячись голодної зими, зажадали вести їх назад. Селім пішов через Єреван, Карс, Ерзурум, Сівас і Амасью, захопивши скарбницю і гарем шаха, і відвівши в Стамбул близько тисячі майстерних ремісників. Після Чалдирана туркам підкорилися Діярбакир, Бітліс, Хасанкейф, Мійяфарікін, Неджті; але коли Селім пішов, Ісмаїл підкорив більшу частину Південно-Східної Анатолії і цілий рік обложував турецький гарнізон в Діярбакирі.

У 1515 році Селім I знищив династію зу-ль-Гадіров, що правила в буферній державі Ельбістан (Абулустейн), обезголовив султана Ала ад-Діна і почав готувати похід проти Єгипту. Турки звільнили від облоги Діярбакир і знову розбили Сефевідів у битві при Кочхісарі. Курд Ідріс, За заслуги перед султаном отримав право завоювати Курдистан, взяв після довгої облоги Мардін, опанував Діярбакиром, Синджаром, підкорив всю Месопотамію; Ісмаїл I до самої своєї смерті не намагався взяти реванш над турками.

Мамлюкський султан кансух Гурі намагався заважати підкоренню Курдистану; Селім I довго підтримував у ньому надію на мирне вирішення конфлікту, поки не підготував удар. Ще в липні 1516 року Каїр відвідало османське посольство, яке обговорювало закупівлю єгипетського цукру, а 5 серпня турки вторглися у володіння мамлюків.

24 серпня 1516 року між турками і мамлюками відбулася битва на рівнині Мардж Дабік неподалік від Халеба. Результат битви знову вирішила Турецька артилерія-найкраща в світі на той період. Мамлюки зневажали артилерію, а кіннота мамлюків була набагато краще турецької, але Селім вкрив свої гармати за пов'язаними між собою возами і дерев'яними барикадами, і мамлюки були розбиті наголову. Втрати турків склали 13 тисяч убитих і поранених, а втрати мамлюків — 72 тисяч. Султан Гурі загинув у битві, його наступником став Ашраф Туман-бей, який продовжував війну.