Снаписанием сочинения по на тему "наполеон и кутузов. два разных типа полководцев в войне 1812 г.". примерный план вступления: а) война 1812 -оставила глубокий след в , , примеры мы берём… б) я взяла эту тему т.к. восхищаюсь этими полководцами. эпоха великих полководцев . меня восхищают образы наполеона и кутузова. чем больше я знакомилась тем больше видела сходства их и различия. примеры для сравнения были взяты из "войны и мира" л.н.толстого

Кутузов в войне 1805-1807 гг. предстает перед нами как полководец, который считает своей основной задачей сберечь армию. Об этом свидетельствует смотр войск под Браунау, когда русский главнокомандующий старался убедить союзников в том, что его армия не готова к бою. Об этом же говорит решение послать четырехтысячный отряд Багратиона, чтобы задержать французов и таким образом, «не погубив армию, соединиться с войсками, шедшими из России». Зная, что Аустерлицкое сражение будет проиграно, Кутузов всячески противится ему, но вынужден подчиниться царской воле. Поражение он воспринимает как большую личную беду. В войне 1805-1807 гг. великий полководец проявляет и мудрость, и талант, и высокую человечность. Он уважает своих солдат и офицеров (вспоминает старого измаильского товарища капитана Тимохина), презирает карьеристов и трусов. Но по-настоящему великим историческим деятелем Кутузова делает Отечественная война 1812 г. и то высокое доверие, которое оказывают ему народ и армия.

Толстой, рисуя народного полководца в 1812 году, противопоставляет внешний облик слабого, тучного, дряхлого старика его внутреннему нравственному величию. Все свои поступки, действия, решения он подчиняет единственному стремлению и самому задушевному желанию - во что бы то ни стало победить врага. Его идеал возвышен и величествен, а сам он скромен и доступен. Часто мы, читатели, видим Кутузова глазами умного и проницательного князя Андрея, в размышлениях которого подчеркнуто основное качество старого полководца - «отсутствие всего личного». Кутузов «понимает, что есть что-то сильнее и значительнее его воли - это неизбежный ход событий, и он умеет видеть их, умеет понимать их значение…»

Великий полководец появляется на переднем плане эпопеи в самые ответственные моменты войны: мы видим его накануне и в ходе Бородинского сражения, на совете в Филях и сразу после оставления Наполеоном Москвы, в Тарутинском сражении и в боях под Малоярославцем и Красным. Он всегда глубже и правильнее других понимает значение каждого сражения в ходе войны, умеет предвидеть дальнейший ход событий. Главное в Кутузове, по Толстому, - его кровная связь с народом, «то народное чувство, которое он носил в себе во всей чистоте и силе его». Это чувство поставило его на высшую человеческую высоту, сделало народным героем, выполнившим в войне 1812 года великую историческую миссию.

1613 - 1645 - царювання Михайла Федоровича; 2. перший російський цар з династії Романових (правил з 24 березня 1613 року) 3. був обраний на царювання Земським собором 21 лютого (3 березня) 1613 року, 4. 11 червня 1613 року в Успенськом соборі Московського Кремля відбулося вінчання Михайла на царство , що ознаменувало підставу нової правлячої династії Романових, 5. Столбовский світ 1617, У 1621 році спеціально для царя дяки Посольського наказу стали готувати першу російську газету - «вістові листи». 6. У 1631-1634 роки здійснена організація полків «нового ладу» (рейтарского, драгунського, солдатського). 7. У 1632 році Андрій Виниус з дозволу Михайла Федоровича заснував перші чавуноплавильні, залізоробні і збройові заводи поблизу Тули. 8. У 1637 році термін затримання втікачів був збільшений до 9 років, а в 1641 році - ще на рік. Вивезених ж іншими власниками дозволялося шукати до 15 років. 9. Помер 13 липня 1645 роки від водяної хвороби невідомого походження у віці 49 років. Похований в Архангельському соборі Московського Кремля.

Унікальні свідчення перебування давньої людини досліджуються в околицях сучасного Меджибожа, що на Хмельниччині. Виявлено рештки найдавніших в рівнинній Україні стоянок, вік яких становить не менше 900—1200 тис. років тому.

Польовий міжвідомчий семінар, що відбувся 20—25 травня 2017 р., за участі фахівців нашого інституту, а також Інституту географії НАН України, Українського державного геологорозвідувального інституту та Державного історико-культурного заповідника "Межибіж", проводився на базі Ніжньопалеолітичної експедиції Інституту археології НАН України при підтримці Державного історико-культурного заповідника "Межибіж". Під час роботи семінару були обстежені багатошарові місцезнаходження Меджибіж А та Головчинці—1, вивчалися геологічні та геоморфологічні умови залягання виявлених тут архаїчних кам’яних виробів. Новими дослідженнями підтверджено ранньоплейстоценовий вік відкладів, що містять археологічні рештки.

Зокрема, кам’яні знаряддя на місцезнаходженні Головчинці—1 знайдені у викопних ґрунтах широкинського етапу (та безпосередньо давніших фаціях), які формувалися не менш, ніж 900—1200 тис. років тому. Такий давній вік добре узгоджується і з геоморфологічним положенням Головчинського місцезнаходження, розташованого поблизу зовнішньої межі найдавнішої четвертинної тераси Південного Бугу, де рельєф сформувався безпосередньо раніше – у еоплейстоцені або пізньому пліоцені.

Подібний давній вік ймовірно мають найдавніші верстви із археологічними знахідками на місцезнаходженні Меджибіж А. Ландшафти широкинського етапу характеризувалися поширенням лісів. Давні люди відвідували береги водних потоків, поновлюючи тут запаси кам’яної сировини, виробляючи знаряддя та полюючи на тварин. Відкриті тут кам’яні вироби супроводжуються рештками представників вимерлої фауни ссавців із ознаками розділки та споживання давньою людиною.

Місцезнаходження Меджибіж та Головчинці наразі є найдавнішими пам’ятками нижнього палеоліту України на територіях на схід від Карпат. Археологічні рештки наймолодших епізодів заселення датуються тут близько 400 тис., найдавніших — близько 1,2 млн. років тому. Меджибізькі пам'ятки надають унікальні дані для відтворення палеоекологічних рис минулого та умов першого проникнення давньої людини на Східноєвропейську рівнину. Подальше мультидисциплінарне дослідження нижнього палеоліту в околицях Меджибожа і прилеглих територіях басейнів річок Південний Буг та Дністер є пріоритетним напрямком вітчизняного палеолітознавства.