Сравните индустриальное развитие стран западной европы, сша и японии в xix веке. каковы были основные последствия реставрации мэйдзи?

Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.

Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.

У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.

Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.

На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.

Особенности культуры 12-13 веков Раздробление Древнерусского государства не привело к упадку культуры. Более того, древнерусская культура получила новые источники для своего развития. Появились местные культурные центры. В них стали складываться собственные культурные традиции. В 12-13 веках наиболее крупными культурными центрами были Великий Новгород, Псков, Владимирна-Клязьме, Галич.Накопление научных знаний. Большое место в духовной жизни Руси продолжала занимать церковная переводная литература. Но внимание переводчиков все больше стали привлекать произведения, содержавшие представления о вселенной, сведения по географии, ботанике, зоологии, медицине, всемирной истории. Религиозное объяснение того, что происходит в природе, не конечно, развитию научных знаний. Но точное описание таких природных явлений, как затмения, кометы, бури, грозы, землетрясения, наводнения накоплению фактического материала и элементов научных знаний, необходимых для будущего развития науки.Литература. С 12 века начинается новый период в истории русского летописания. Летописи теперь ведутся в каждом крупном княжестве. Местные летописцы уделяли прежде всего внимание событиям, происходящим в своей земле. Владимиро-суздальские летописи отражали интересы своих князей, поощряли их стремление быть первыми на Руси. Поэтому владимирские летописцы рассматривали историю своих земель как продолжение истории Древнерусского государства, а владимирских князей представляли как преемников князей киевских. Своеобразием отличалось новгородское летописание. В нем фигура князя, наоборот, отступала на задний план. Зато очень подробно и точно освещались события городской жизни.