город в россии в xix столетии играл важную роль в культурно-интеграционных и центробежных процессах, общественно-культурной жизни страны в целом. в статье рассматривается становление и развитие культурного пространства города нового времени и буржуазной эпохи. культурное пространство города xix
в. сохраняло традиционные элементы (ландшафтная застройка) в сочетании с принципиально новыми чертами, привнесёнными в архитектурно-пространственную среду города «волевыми» решениями власти (строительство «по образцам») и модернизационными процессами, происходившими в конце xix – начале xx вв.
особенностью культурного пространства города была «выгонная» земля, окружавшая город и создававшая основу для длительного сохранения сельскохозяйственных занятий горожан. будучи полифункциональным социальным организмом, город в россии выполнял важнейшую культурную функцию. культура города,
креативная по преимуществу, в значительной степени определяла культурный потенциал общества, каким обладала россия в начале xx в. культурное пространство города, понимаемое как совокупность архитектурного облика, инфраструктуры муниципального хозяйства, общественно-культурной среды – социального
пространства функционирования культуры – следует рассматривать как один из аспектов национального культурного наследия, достойного нашей памяти.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Чому v| ст. важається "часом юстиніана" заранее
Візантія – умовна назва середньовічної держави, відомої за пізньоримських часів як Східна Римська імперія. Її ядро складали землі Балканського півострова і Малої Азії, а столицею було місто Константинополь. Самі візантійці називали свою державу “Ромейським царством”, тобто Римською імперією, і вважали візантійського імператора єдиним законним наступником римських цезарів.
На відміну від Західної, Східна Римська імперія встояла в епоху Великого переселення народів, зберегла єдність, розвинуте господарство і міцну імператорську владу. Своєї найбільшої могутності Візантія досягла в VI ст. за правління Юстиніана (527–565 рр.). Цей імператор намагався відновити Римську імперію в її давніх кордонах. Досягти цього Юстиніанові не судилося, втім він збільшив територію Візантії майже вдвічі, відвоювавши у вандалів Північну Африку, у вестґотів – частину Іспанії, в остґотів – Італію.
Важкого удару імперія зазнала в VII ст., коли її східні кордони порушили араби. За короткий час Візантія втратила свої найбагатші провінції: Єгипет, Сирію, Палестину. Декілька разів араби брали в облогу Константинополь, але захопити його не змогли. Успішна оборона столиці зупинила просування арабів в Європу зі сходу. Наприкінці того ж VII ст. у північно-східній частині Балканського півострова, на землях, зайнятих слов’янами, виникла держава Болгарія. Не менш небезпечними були напади русичів, норманів, угорців, печенігів