Права людини і громадянина в якобинській франції

26 серпня 1789 р. Установчі збори під тиском народного революційного піднесення прийняли Декларацію прав людини та громадянина - програмний документ французької буржуазної революції. Вона складалася із 17 статей, базувалася на положеннях теорії природного права і, на противагу королівському само­державству, проголошувала:

принцип національного верховенства, згідно з яким нація це єдине джерело влади;непорушність невід'ємних природних прав людини (свободи, власності, безпеки, опору гнобленню та ін.);рівність людей перед законом;принцип поділу влади (на законодавчу, виконавчу та судову);відповідальність і підзвітність посадових осіб;принцип презумпції невинуватості;свободу слова, совісті та преси;рівномірний розподіл податків між усіма громадянами відповідно до їхнього матеріального становища.

Декларація прав людини та громадянина мала величезне револю­ційне значення в боротьбі проти феодально-абсолютистського ладу, за буржуазне-демократичні права і свободи. Вона зумовила під­несення революційного ентузіазму у Франції, її із захопленням сприйняли передові люди інших країн. Принципи Декларації справили величезний уплив на боротьбу всіх народів Європи проти феодального й абсолютистського гніту. ^

При абсолютной монархии государство достигает наивысшей степени централизации. С формально-юридической точки зрения в абсолютной монархии в руках главы государства — монарха — сосредотачивается вся полнота законодательной и исполнительной власти, он самостоятельно устанавливает налоги и распоряжается государственными финансами. Государство активно вмешивается в экономику, используя принципы меркантилизма для защиты национальных производителей.

Парламентарная монархия отличается тем, что статус монарха как юридически, так и фактически, ограничен во всех сферах государственной власти, в том числе, в законодательной и исполнительной. Монарх не обладает значительными властными полномочиями по сравнению с правительством и играет преимущественно представительскую или церемониальную роль. При парламентарной монархии правительство ответственно перед парламентом , которому принадлежит формальное верховенство среди других органов государства .

Османская империя добилась больших успехов в развитии Экономики,т.к. контролировала основные сухопутные торговые пути между Европой и Азией.
Селим I значительно увеличил территорию империи на востоке и юге.Он захватил Египет. С этого времени военно-морской флот империи присутствовал в Красном море.Селим I захватил южную и центральную Венгрию.На востоке в 1535 году турки взяли Багдад, получив контроль над Месопотамией и выход к Персидскому заливу.Селим I контролировал значительную часть Средиземного моря.К этому времени Османская империя добилась больших успехов в политической и военной организации государства.