Охарактеризуйте или опишите восстание булавина

Попытки ограничить казачье самоуправление, принудительное использование людей на строительстве флота и крепостных сооружений, постоянные экспедиции по розыску беглых крестьян

Відповідь:Смерть Романа була значним лихом для України. Почалася 40-річна боротьба за престол, у якій сусіди роздирали державу на шматки. Цей час -1205-1245 рр. надзвичайно важливий і цікавий для розуміння загальних умов розвитку Галицько-Волинського князівства.

На початковому етапі Галичину захопили три Ігоревичі (сини героя походу на половців - Ігоря Святославича), родичі Осмомислової родини. Але вони посварилися з галицькими боярами. Від різні, яку незабаром розпочали молоді князі, загинуло близько п'ятисот бояр, це, зрозуміло, зумовило ще більший опір з боку боярства. Воно вдалося по до до угорського князя, удаючи, що бажає мати за князя малолітнього сина Романа - Данила. Коли молодий Данило прибув до Галича, то з'ясувалося, що бояри хочуть правити під його іменем. Данило змушений був знову покинути Галич. У 1213 р. провідник боярства Володислав Кормильчич проголосив себе га­лицьким князем. Це була нечувана подія в тодішньому світі, і таке "во-княження" боярина спричинило обурення як серед українських князів, так і серед сусідніх володарів. Тоді Угорщина і Польща вирішили взаємно поро­зумітись і виступити в обороні прав синів Романа. Представники цих країн з'їхалися 1214 р. у м. Спішу й умовилися між собою посадовити в Галичині угорського королевича Коломана (1214-1219), який мав одружитися з польською княжною. Унаслідок цієї домовленості Польща забирала собі час­тину Галичини з Перемишлем і Берестейщину. Молоді Романовичі залишали за собою Волинь. Однак становиЕ;е, створене Спішською умовою, тривало недовго. Галичина, за порозуміння з галицькими боярами, потрапила під владу новгородського князя зі смоленської династії — Мстислава Удатного (1219-1227), завзятого вояки й компромісного політика.

Тим часом Романовичі подорослішали і розпочали боротьбу за відбудову Галицько-Волинської держави. Данило зайнявся, насамперед, збиранням волинських земель, що були в руках інших князів або під владою Польщі. Повільними, тривалими заходами він здобув столичний Володимир (1214), потім Берестя і Забужжя (1219), Луцьк і Пересопницю (1225), згодом Белз (1234). Це були давні землі роду Романа. Населення Волині шанувало свою династію і готове було йти на жертви задля неї. Володимирські бояри не залишали Романовичів навіть тоді, коли ті в нестатках тинялися по різних містах. Спираючись на сили Волині, Данило розпочав війну за Галич.

Боротьба ця коштувала немало зусиль. Проти Данила ворожим фронтом стали галицькі бояри, котрі боялися могутньої княжої влади і вдавалися до будь-яких засобів, щоб сина Романа не допустити до Галича. Проти Данила виступили також ті князі, які бажали сісти на галицькому престолі. Для замирення з Мстиславом (той не мав синів) Данило одружився з його дочкою з надією після смерті князя стати таки володарем Галичини. Але незабаром поляки і угри пішли війною на Мстислава, і він був змушений разом з Данилом тікати на галицьке Пониззя. Вчасна до від половців і литовців до втікачам повернути Галич, причому угорська і польська залоги потрапили в полон разом з угорським королевичем Коломаном. Лише після смерті Мстислава (1228), використавши усобицю в Польщі, Данило в 1229 р. здобув Галич, і населення його радо вітало.

Пояснення: осьо

XV век

Иоанн III, 1462Ч1505. Брак его с Софией Палеолог, племянницей последнего византийского императора, и вывоз в Москву из Италии и других западных стран мастеров и сведущих людей.

Новгородские бояре, с Марфой-посадницей во главе, пытались отдаться под покровительство польского короля и великого князя литовского Казимира IV, сына Ягайло, но Иоанн III не допустил совершиться этому и подчинил Новгород Москве. Он положил также конец Тверскому княжеству и присоединил к России Чернигов, Новгород-Северск и некоторые другие города Литовской Руси. Поход хана Золотой орды Ахмата на Московское царство и свержение Иоанном III монгольского ига, продолжавшегося от 1240 до 1480.

XVI век

1. Великое княжество Московское.

Василий III присоединяет Псков, Рязань, Новгород-Северск; он же отвоевал у Литвы Смоленск.

Иоанн IV. Принятие им титула царя, 1547. Завоевание Казани, 1552, Астрахани и последняя война с Ливонией.

Оборона Пскова от Стефана Батория. Завоевание Сибири донскими казаками под предводительством Ермака, 1582.

Заведение в Москве типографии и учреждении стрелецких полков.

Указ царя Феодора Иоанновича о прикреплении крестьян к земле. Прекращение царствующей линии из Рюрикова дома, 1598.

2. Польша.

Соединение великого княжества Литовско-Русского с царством Польским на сейме в Люблине, 1569, при последнем короле из дома Ягелонов Сигизмунде II Августе.

Церковный собор в Бресте, 1596, объявление Сигизмундом III униатской церкви господствующей в русских областях.

XVII век

1. Смутное время.

Царствование Бориса Годунова и Василия Шуйского, последнего царя из дома Рюриковичей. Во время управления Боярской думы польские войска под начальством гетмана Жолкевского утверждаются в Москве, а польский король Сигизмунд III захватывает Смоленск. Патриотические воззвания к народу патриарха Ермогена, архимандрита Троицкой лавры Дионисия и келаря Авраамия Палицына. Подвиг Минина и Пожарского.

2. Царь Михаил Феодорович.

Избрание на Земском соборе Михаила Феодоровича, первого царя из дома Романовых, 1613. Земельные уступки Михаила Феодоровича Швеции и Польше. Патриарх Филарет.

3. Царь Алексей Михайлович.

Исправление богослужебных книг при патриархе Никоне. Восстание Малороссии против владычества поляков под предводительством Богдана Хмельницкого: битвы при Корсуне и Берестечке. Подданство Малороссии Москве, 1654.

Война с Польшей. Воссоединение с Москвой части Малороссии с гг.Смоленском и Киевом.

4. Петр I Великий, 1689-1725.

Возмущение стрельцов и правлений Софьи. Завоевание Петром Азова. Первое путешествие Петра за границу.

Объяснение:

СОРИ ЧТОТО НЕ ВЕРНО