Нужен ход событий октяборьской революции. в интернете найти толком не могу по датам.

Октябрьская революция началась 25 октября 1917 года

РАЗВИТИЕ ПРОМЫШЛЕННОСТИ И ТОРГОВЛИ

Английская революция XVII в. возвестила о зарождении нового общественного строя, который нанес огромный удар по старым порядкам в стране. Кроме того, она явилась первой буржуазной революцией, которая имела общеевропейское значение. Принципы, которые она провозгласила, отвечали не только потребностям Англии, но и потребностям всей тогдашней Европы, историческое развитие которой вело к утверждению буржуазных порядков.

Другими словами, победа Английской революции явилась победой буржуазной собственности над феодальной, она ознаменовала собой изменения во всех областях человеческой деятельности, вела к развитию просвещения и устранения средневековых пережитков.

Имея много общих черт с другими буржуазными революциями, Английская революция XVII в. вместе с тем отличалась своими специфическими особенностями. В первую очередь они касались расстановки сил различных слоев населения, принимавших в ней участие. Эта расстановка в свою очередь определила конечные социально-экономические и политические результаты революции.

АНГЛИЙСКАЯ ДЕРЕВНЯ НАКАНУНЕ РЕВОЛЮЦИИ

Характерной особенностью социально-экономического развития Англии в конце средних веков и в начале нового времени было то. что буржуазное развитие этой страны не ограничивалось только развитием промышленности и торговли.

Необходимо отметить, что в это время сельское хозяйство не только не отставало от промышленности, но по многим параметрам даже опережало ее.

Ломка старых феодальных производственных отношений в земледелии была одним из самых ярких проявлений революционизирующей роли капиталистического производства. Самым тесным образом связанная с рынком, английская деревня являлась рассадником не только нового капиталистического земледелия, но и новой капиталистической промышленности. Капиталистическое земледелие намного раньше, чем промышленность, стало выгодным объектом приложения капитала. Именно в

английской деревне особенно быстрыми темпами происходило первоначальное накопление.

Процесс отделения работника от средств производства, который предшествовал капитализму, в Англии начался раньше, чем в других странах. Мало того, именно здесь он приобрел свою классическую форму.

В XVI — начале XVII в. глубокие перемены коснулись самих основ экономического быта английской деревни. Производительные силы в земледелии, как и в промышленности, к началу XVII в. заметно выросли. Об этом красноречиво говорили осушение болот и мелиорация, внедрение травопольной системы, посев корнеплодов, удобрение почвы мергелем

и морским илом, а также применение усовершенствованных сельскохозяйственных орудий — сеялок, плугов и т. п. Об этом же свидетельствует и тот факт, что в предреволюционной Англии получила очень широкое распространение агрономическая литература.

Так, например, в течение первой половины XVII в. в стране было издано около 40 агрономических тракторов, которые пропагандировали новые, рациональные методы земледелия.

Сельское хозяйство приносило высокие доходы, и это привлекало в деревню много богатых людей, которые стремились стать владельцами поместий и ферм.

Для лендлорда экономически выгоднее было иметь дело с арендатором, лишенным каких-либо прав на землю, чем с традиционными держателями-крестья-нами, платившими сравнительно низкие ренты, которые нельзя было повысить до передачи держания наследнику, не нарушив при этом старинный обычай.

Рента кратко арендаторов (лизгольдеров), которая была подвижной и зависящей от условий рынка, во многих поместьях начала превращаться в основную статью манориальных доходов.

На початку січня 1245 року галицько-волинський князь Данило Романович зустрівся з ханом Золотої Орди Батиєм. Історики неоднозначно трактують цю зустріч та пов’язані з нею наступні події. Внаслідок переговорів між Данилом і Батиєм зав’язалися союзницькі стосунки.
Завдяки цьому галицько-волинські землі на деякий час були вбережені від набігів золотоординців.
6 грудня 1240 року Батий захопив Київ. Завойовницькі полчища рушили від Києва на захід, винищуючи все на своєму шляху. У місті Володимирі винищені були поголовно всі мешканці. Русичі, захоплені зненацька, кидали свої житла в містах і селах, ховалися по лісах або втікали, самі не знаючи куди. Татари пограбували спорожнілий Галич. Завойовники розділилися на дві частини: одні через Карпати пішли в Угорщину, інші через Польщу – в Сілезію і Моравію, звідки через три роки повернулися назад у свої степи.
У 1245 році прибули посли від хана Батия до Данила з грізним посланням: «Дай Галич!». Данило, зайнятий безперервними війнами зі своїми суперниками, не встиг укріпити своїх міст і не був у змозі дати відсіч татарським полчищам. Він заздалегідь іде в Золоту Орду на поклін до хана, щоб визнати себе його данником і зберегти свою землю.
26 жовтня 1245 року вибрався Данило в гості до хана Батия. По дорозі заїхав у Київ, далі до Переяславля. На початку січня 1246 року він прибув до Батия на Волгу. Данила лякали чутки, що монголи змусять його, християнина, кланятися кущу, вогню і мертвим пращурам. Тут його зустрів прислужник князя Ярослава Всеволодовича Сонгур і сказав: «Брат твій Ярослав кланявся кущу і тобі кланятися», на що вівповів розсерджений Данило: «Диявол говорить із уст ваших. Бог запре уста твої і не буде почуто слово твоє». В цей час Данила покликав Батий. Князь був втішений, що його не примушували робити нічого такого, що скидалося б на служіння ідолам. Батий звернувся до нього: «Даниле! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, то й се добре. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис? Данило відповів: «Досі я не пив. А нині ти велиш – п’ю». Батий сказав: «Ти вже наш таки татарин. Пий наше пиття!».
Гостював Данило у Батия двадцять п’ять днів і отримав дозвіл управляти галицько-волинськими землями. Рідні і близькі раділи, що Данило повернувся живий і здоровий від Батия, але журилися з його приниження. Про це пише з жалем літописець: «О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, Володимиром, Галичем, іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять і погрози ідуть, (і) він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая!».
Хоч для Данила ця гостина у хана була принизливою, проте він досягнув успіху – зберіг свою державу на деякий час від грабіжницьких нападів татарської орди.
В літописі є згадка про те, коли Данило зустрівся із німецькими послами. Останні дивувалися з незвичайного для них озброєння русичів (з їхньої блискучої татарської зброї). Можна припустити, що Данило мав певні домовленості про економічну співпрацю з монголо-татарами. В літописі неодноразово згадується про те, що Данило змушений поставляти збіжжя, коней або навіть надавати військову до монголо-татарам у їхніх походах на Польщу, Литву тощо. Золотоординські хани часто називають Данила «спільником». Ймовірно (за умовами договору) між Данилом і Батиєм русичі і монголо-татари змушені були співпрацювати саме у військових і економічних питаннях. Проте нема згадок, що Данило платив данину монголо-татарам. Очевидно, відносини між Данилом і Батиєм були відносно дружними. А одна з версій, що Батий дозволив 100 караїмським сім’ям переселитися до Галича, засвідчує швидше про співпрацю обох правителів.
Своїм дипломатичним хистом Данило зумів зберегти Галицько- Волинську державу від розорення монголо-татарською ордою.