Иезуиты назвали себя воинами иисуса.каковы были, на ваш взгляд, истинные цели ордена иезуитов? как они раскрыты в дакументе?

Орден основан в 1534 в Париже испанским офицером Игнатием Лойолою, с целью защиты и распространения римско–католической церкви и папского единодержавия, 27 сентября 1540 утвержден папою Павлом III и наделен чрезвычайными привилегиями.Официально целью ордена иезуитов считалось обучение людей католичеству, развитие науки и миссионерство.Иезуиты разработали собственную систему морали, названую ими «при Она давала широкую возможность произвольно толковать основные религиозно–нравственные требования в зависимости от обстоятельств, и совершать любое преступление во имя «высшей цели» — «вящей славы божьей» . Такое служебное значение морали получило отражение в приписываемом иезуитам девизе «цель оправдывает средства» .
Орден получил широкие привелегии: право ношения светской одежды, освобождение от многих религиозных предписаний и запрещений, ответственность только перед орденским начальством и другие. 

Россия всегда на несколько лет отставала в развитии от Европы. Это отразилось и на том, что в России все ещё оставался феодально-крепостнический строй тогда, когда весь мир переходил на капитализм.

В первой половине 19 века Россия все ещё была аграрной страной. Крестьяне составляли большую часть населения, а экономика держалась на натуральном хозяйстве. Однако резкий рост населения привёл к тому, что аграрные ресурсы постепенно истощались и в стране назрела острая необходимость перевести экономику на более прогрессивную основу – капитализм.

Необходимое условие для перехода к индустриальному обществу – решение крестьянского вопроса.

Объяснение:

Річ Посполи́та (пол. Rzeczpospolita, лит. Respublika, ст.-укр. Рѣч Посполита) — у 1569—1795 роках монархічна федеративна держава Польського королівства і Великого князівства Литовського. Займала терени сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, Молдови, південної Естонії та західної Росії.

Утворилася 1569 року внаслідок Люблінської унії, що об'єднала польську та литовську держави. Очолювалася виборним монархом, який мав складений титул короля польського і великого князя литовського. Керувалася шляхтою різних національностей, що становила у різний час 10-25 % від усього населення держави. Шляхта була джерелом влади і втілювала її демократичним шляхом через вибори до парламентських, представницьких та місцевих органів: сейму, сенату, сеймиків тощо. Мала високий рівень децентралізації управління. Столиця розташовувалася у Кракові (до 1596) і Варшаві (після 1596).

Одна з найбільших держав континенту в ранньому новому часі. В першій половині XVII століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 990 тисяч км²[6], на якій мешкало до 11 млн осіб різних національностей та конфесій[7]. Декларувала свободу віросповідання актом Варшавської конфедерації 1573 року, проте протягом усього існування держави домінантну позицію в ній займала католицька церква. В елітарній культурі панували латинська і польська мови, а також ідеологія сарматизму. Вела перманентні війни із сусідами: Московією на сході, Швецією на півночі, Османською імперією та Кримським ханством на півдні.

Після великого козацького повстання 1648 року, що згодом спровокувало вторгнення шведів та московитян, втратила чверть усіх територій. У XVIII столітті, через свавілля магнатів та шляхти, стала об'єктом політики сусідніх держав й опинилася під сильним впливом молодої Російської імперії. 1772 року втратила третину земель внаслідок поділів між Росією, Пруссією та Австрією. Після ухвалення Конституції 3 травня 1791 року проголошена унітарною державою, конституційною монархією. Припинила існування в результаті поділів Речі Посполитої між Росією, Пруссією та Австрією в 1793 і 1795 роках.