Дайте определение понятия "сырьевая направленность "

Сырьевая экономика - экономика, сориентированная на экспорт углеводородов, нефти, газа в более экономически развитые страны. Благополучие российской экономики полностью зависит от мировых цен на нефть североморской марки BRENT

Глухівські статті, які складалися з 27 пунктів, починалися з того, що мали бути збережені "права й вольності", підтверджені за Б. Хмельницьким. Царські воєводи залишалися, крім Києва, ще в Чернігові, Ніжині, Переяславі й Острі, але вони не мали права втручатися у справи місцевого населення; суди над обвинуваченими росіянами мали відбуватися за участі українців. Заборонялися постої російського війська в козацьких дворах, дано амністію полоненим росіянами українцям, які зуміли втекти на рідну землю, та ін. Збір податків до царського скарбу здійснювала гетьманська адміністрація. З цих доходів утри­мувалася старшина та 30-тисячне реєстрове військо. Крім того, гетьманові надавалося право утримувати наймане військо (1000 чол.), т. зв. компанійців, для несення охоронної служби і приборкання розрухи. Одночасно було заборонено перехід селян у ко­заки.

За Московськими статтями:

українські міста й землі переходили під безпосередню владу московського царя;

гетьманському урядові заборонялося вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами;

обмежувалося право вільного обрання гетьмана: відтепер вибори мали відбуватися лише з дозволу царя й у присутності московських послів;

збільшувалася кількість московських військ в Україні, причому український уряд зобов'язувався безкоштовно постачати їм харчі;

військові гарнізони розміщувалися тепер, крім головних полкових міст, ще й у Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі й навіть на Запоріжжі (у фортеці Кодак);

збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти до царської скарбниці;

українська церква підпорядковувалася московському патріархові;

фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права;

заборонялося використання в Гетьманщині фальшивих грошей, якими насильно розплачувалися на українських землях московські військові;

поверталися королівські грамоти на магдебурзьке право українським містам (забрані за наказом царя), зокрема Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Остру та ін.

Объяснение:Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського населення, вони стали головною причиною антимосковського повстання в Гетьманщині, а згодом і загибелі самого гетьмана І. Брюховецького.

Шамсаддин был по происхождению рабом-кыпчаком[1]. Сперва служил сельджукскому визирю Сумайрами, а в 1122 году попал к султану Масуду ибн Мухаммеду (1133—1152), который в 1136 году назначает его наместником Аррана, с резиденцией в Барде. Постепенно раправившись с местными эмирами, Ильдениз начинает контролировать и весь Азербайджан (историческая область главным образом на северо-западе Ирана).

После смерти Масуда Шамсаддин женится на его вдове и становится самостоятельным властителем на северо-западных территориях Иракско-сельджукского султаната. К 1160 году он получает титул «Великого Атабека», добивается провозглашения султаном своего пасынка Арсланшаха, объединяет в своём государстве весь Азербайджан и значительную часть Аррана — до границ с Ширваном и с Грузией, и весь Западный Иран, подчиняет себе правителей Фарса, Хузестана и Арабского Ирака[источник не указан 151 день]. 3 августа 1161 года, близ Хамадана, Шамсаддин разбил восставших эмиров и вскоре захватил город Рей. В июле 1163 года, объединённые силы эмиров, во главе с Шамсаддином совершили поход в Грузию, где нанесли тяжелое поражение грузинским войскам и завоевали находящейся под их властю армянский город Двин. В 1166—1170 годах Шамсаддин присоединяет к своим владениям армянское царство Сюник.