Почему пирамиды строили на западном берегу

Национально-освободительное движение казахов под предводительством Сырыма Датулы (1723-1797)

Причины восстания.

Во-первых, ужесточились требования к казахам, временно пребывавших на внутренней стороне пограничной линии. К примеру, на внутренней стороне могли задержать любого казаха за противоправное деяние, совершенное его соплеменником. Во-вторых, не прекратились в степи прежние «воинские поиски» со стороны казахов Уральского войска. В-третьих, с каждым годом падал авторитет хана Нуралы и его окружения, которые постепенно становились марионетками в руках царского правительства. Так, хан Нуралы ежегодно получал жалование в Оренбурге. С их стороны шло открытое игнорирование проблем казахского населения. Ханская семья по-своему и в свою пользу распределяла пастбищные угодья и собранные налоги.

Цель восстания.

Поддержка ханом Нуралы правительственной политики вызвала раскол среди высшей феодальной верхушки. В дальнейшем Нуралы хан и его окружение от­крыто содействовали казачьим карательным отрядам. В условиях усиления политической конфронтации между сторонниками и противниками восстания Сырым Датов пришел к выводу о необходимости устранения Нуралы с ханского престола. В своих стремлениях он не был одинок, так как значительная часть феодальной прослойки по достоинству оценивала личный авторитет и влияние Сырыма Датова, зная его популярность как организатора восстания и славного батыра, известного далеко за пределами Младшего жуза. К тому же Датов, сумевший создать крупные вооруженные отряды, выглядел в глазах ханской оппозиции единственным лидером возглавить борьбу не только против правительственных сил, но и против Нуралы хана, дискредитировавшего себя в глазах народа как главного пособника царизма в реализации его политики захвата казахских земель.

Объяснение:

Істо́рія Португа́лії нараховує близько 3 тисячоліть. Вона нерозривно пов'язана з історією Піренейського півострова, Європи та Нового Світу. В античні часи Португалія була батьківщиною кельтського племені лузітан. Їх підкорила Римська держава (45 до н.е.), яка створила на цих землях провінцію Лузітанія. Римляни асимілювали і християнізували весь півострів, визначивши майбутню цивілізаційну приналежність самої Португалії. Після падіння Риму португальськими теренами володіли свеви, алани і вестготи (410—715). Коли ж у VIII столітті Піренейський півострів захопили мусульмани, місцеві християни розпочали визвольну війну — Реконкісту. Португальська держава постала в ході цієї війни: спочатку як Португальське графство Леонського королівства, а з 1139 року — як самостійне королівство Португалія. Найбільшого розквіту вона досягла у XVI—XVII століттях, ставши однією з наддержав Європи, авангардом цивілізованого світу під час великих географічних відкриттів. Португальська монархія здобула великі колонії в Африці, Азії, Бразилії. Після вигасання правлячої династії країна перебувала в унії з Іспанією (1580—1640), але згодом повернула собі незалежність. Внаслідок Лісабонського землетрусу (1755), французької навали (1808—1814), втрати Бразилії та перемоги лібералів-антиклерикалів у громадянській війні (1828—1834) Португалія перетворилася на другорядну європейську державу. Ставши республікою (1910), вона брала участь у Першій світовій війні на боці країн Антанти (1914—1918). Через зловживання лівих урядів у державі відбулася національна революція (1926) і встановлення авторитарного режиму Антоніу Салазара. Під його керівництвом країна залишалася нейтральною під час Другої Світової війни (1939—1945), але була союзником західних держав у Холодній війни. Націолістичний режим в Португалії повалили лівацькі сили в ході Революції гвоздик (1974). Вони зреклися усіх колоній (1975), прийняли нову соціалістичну конституцію (1976) й обрали курс на інтеграцію Португалії в ЄС (1986).

Объяснение:

вроде это