Відповідь:
У першій половині XIII сторіччя Новгород та Швеція ходили у походи проти фінських племен сум та ям, яких шведи хотіли навернути їх до католицької церкви. Обидві сторони прагнули домінувати в Інгермандандії та на Карельському перешийку. Між обома сторонами часто ставалися прикордонні сутички.
Влітку 1240 року біля гирла річки Іжори (лівий берег Неви) висадився невеликий шведський загін, щоб пограбувати новгородські землі.
Новгородська республіка дізналися про напад і вислали загін на чолі з юним князем Олександром Ярославичем. 15 липня 1240 року стався бій на річці Неві, у якому шведи зазнали поразки. Втрати шведів не відомі. Новгородці втратили убитими 20 людей.
Пізніше ця невелика сутичка обросла легендами . У сучасній Росії її величають як "велику перемогу російської зброї".Невська битва — бій біля р. Неви між ополченням Новгородської республіки під керівництвом новгородського князя Олександра Ярославовича та шведським військом 15 липня 1240 року. За однією з версій, саме за перемогу і особисту хоробрість у цій битві князь Олександр нібито отримав прізвисько Невський. Про битву відомо з Новгородського першого літопису та Повісті про житіє Олександра Невського (у шведських джерелах битва не згадується).
Битва
Пояснення:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Написати план з підтемами типу 1 Одяга) Сумкиб) Штани Текст Козацьке військове мистецтвоУ численних походах і боях українське козацтво виробило самобутнє військове мистецтво, техніку ведення бою як на суші, так і на воді. Козаки були озброєні самопалами або рушницями, пістолями, шаблями, списами, користувалися луками й стрілами, добре стріляли з гармат. По Дніпру і морю плавали на човнах — чайках або байдаках, які вміщували 50–70 осіб.Морські походи козаки здійснювали на швидкохідних чайках (20 м завдовжки, 4 м завширшки; швидкість до 15 км/год; 20 козаків-веслярів, до 70 — бойовий екіпаж із 4–6 гарматами У похід звичайно вирушало 80–150 чайок.Запорожці майстерно билися шаблями, були гарними вершниками й бездоганно володіли технікою ведення як наступальних, так і оборонних боїв. Перекидали вози голоблями наперед, зв’язували їх ланцюгами і вели бій табором. Як писав Боплан, сотня козаків у таборі не побоїться ні тисячі поляків, ні кількох тисяч татар. За Боплана, козаки мали міцне здоров’я, були витривалими, легко переносили холод і голод, спеку і спрагу, на війні були невтомними, відважними, хоробрими й сміливими, понад усе цінували життя, але не шкодували його в боротьбі за віру і правду української землі.Безмірна хоробрість, безстрашна мужність і героїзм, глибокий патріотизм запорозьких козаків викликали повагу й подив усього світу. Турецький хроніст XVI ст. Наїма так писав про українських козаків: «Можна з певністю сказати, що не знайти на землі людей сміливіших, які б так мало дбали про своє життя і так мало боялися б смерті».Боротьба козацтва проти турецько-татарської агресіїЗапорізькі козаки мали найтісніші зв’язки з донськими козаками. Багато донських козаків приходили в Запорізьку Січ і жили тут, а на Дон ходили й жили там запорожці. Запорізьке козацтво разом із донським, зміцнюючись, ставало дедалі надійнішою перешкодою татарам і туркам, захищало українські землі від турецько-татарських руйнувань.Дедалі частішими були походи козаків на володіння турків і татар, тому що ці народи не припиняли своїх набігів на українські землі, громили ворожі війська і визволяли невільників. У 1574 р. відбувся похід козаків на Молдову на до молдовському господареві Івоні, який виступив проти Туреччини. У 1577–1578 рр. у Молдову ходили козаки під проводом Івана Підкови, який після розгрому загонів турецьких військ і зайняття столиці Ясс був проголошений господарем Молдови. Але в 1578 р. під натиском значної сили турецького війська і молдовських бояр Підкова змушений був відійти в Україну. Козацький ватажок був заарештований і за рішенням польського сейму (на вимогу турецького султана) скараний у Львові 16 червня 1578 р. Героїчний образ Підкови оспівав Т. Г. Шевченко в поемі «Іван Підкова».Одним із перших видатних козацьких ватажків, які очолювали морські походи козаків на турецько-татарські володіння, був Самійло Кішка. У 70-ті роки XVI ст. він потрапив у турецький полон і пробув там майже 25 років.У 1599 р. недалеко від міста Гезлева (тепер Євпаторія) на Чорному морі Кішка підняв на галері повстання невільників-гребців, які перебили яничарів і повернулися в Україну. Ставши гетьманом реєстрового козацтва (1599–1602), Кішка водив у 1600 р. козаків у складі польсько-шляхетського війська на Волощину, а в 1601–1602 рр. — на Лівонію, де й загинув. Повстання невільників під проводом Кішки оспіване в українській народній думі «Самійло Кішка».Формування реєстрового козацтваКозацькі походи на Крим, Молдову та інші підвладні туркам землі ускладнювали відносини Польщі з Туреччиною і Кримом. Польський уряд, щоб уникнути цих складнощів, вирішив узяти заможнішу частину козаків на державну службу, дати їм деякі привілеї і їхніми руками придушити «свавілля» решти козаків, повернути волелюбців у панське ярмо.У 1572 р. коронний гетьман (головнокомандувач польських військ) Ю. Язловецький за наказом польського короля Сигізмунда ІІ Августа набрав на державну службу загін із 300 козаків. Вони були внесені у спеціальні списки (реєстр), звідси й пішла їхня назва «реєстрові козаки». У 1578 р. до реєстру були включені 500 осіб, у 1583 р. — 600, у 1590 р. — 1000. Але кількісним збільшенням реєстрового козацтва уряд не досягав поставленої мети: реєстрові козаки часто виступали спільно з нереєстровими.
Христос (Мессия)
См. также: Мессия
Христос — эпитет, указывающий на характер миссии Иисуса с точки зрения христианства. Греческое слово Χριστός есть перевод ивритского משׁיח (Маши́ах) и арамейского משיחא (Меши́ха) (русская транслитерация — мессия) и означает «помазанник».
В XX — начале XXI века аргументы в пользу неисторичности Иисуса высказывали такие американские и британские историки и филологи, как Джордж Альберт Уэллс (англ. George Albert Wells)[20], Эрл Доэрти (англ. Earl Doherty)[21], Д. М. Мёрдок (Acharya S), Тимоти Фрик (англ. Timothy Freke) и Питер Гэнди (англ. Peter Gandy)[22], такие теологи, как Роберт Прайс (англ. Robert M. Price)[23] и Томас Томпсон (англ. Thomas L. Thompson)[24], математик и логик Бертран Рассел[25], а также писатели и учёные, представляющие движение «Новый атеизм»: биолог Ричард Докинз, физик Виктор Стенджер и др.
Точки зрения на происхождение Иисуса
Согласно христианскому вероучению, появление Иисуса — исполнение давнего пророчества о Мессии — Сыне Божием; Иисус был непорочно рождён от Святого Духа Девой Марией, в городе Вифлеем.
В разные времена предлагался целый ряд альтернативных объяснений истории рождения Иисуса. В частности, оспаривалось предсказание пророка Исаии, согласно которому Мессия должен быть рождён девственницей (иудейские толкователи, как правило утверждают, что пророчество Исаии вообще не имеет отношения к будущему Мессии и говорит о событиях, современных моменту произнесения пророчества; с этим соглашается и ряд светских исследователей Библии).
В античный период и позднее в антихристианской полемике высказывалась точка зрения о рождении Иисуса от внебрачной связи. Подобная гипотеза отвергается христианами как противоречащая целому ряду обстоятельств, в частности, повествованию Нового Завета о регулярном посещении Иисусом и его родными Иерусалимского Храма, в том числе описанию двенадцатилетнего Иисуса в Храме («сидящего посреди учителей, слушающего их и спрашивающего их» (Лк. 2:46).
Впрочем, это не мешало критикам подвергать сомнению аутентичность уже Нового Завета, несмотря на то, что Евангелия были написаны при жизни очевидцев происшедших событий, причём двое авторов, Матфей и Иоанн, были учениками Иисуса, постоянно находившиеся вместе с ним.