Социальную политику в 1953-1964 гг. характеризовали: а) выдача паспортов колхозникам; б) снижение окладов работникам промышленности; в) увеличение пенсионного возраста; г) широкомасштабное жилищное строительство.

Объяснение:

«Реквием» А.А. Ахматова. Американский философ испанского происхождения Джордж Саянтана некогда сказал так: «Кто не помнит своего , обречён пережить его снова». Это действительно так. Слова мыслителя подтверждает произведение Анны Андреевной Ахматовой «Реквием». В нём поэтесса запечатлела страшное время политических репрессий. Людей отправляли в ссылку, расстреливали, держали в тюрьмах без обвинения и доказательств. И часто это были несправедливые приговоры. Страдали и сами обвинённые, и их родные и близкие. Своим «Реквиемом» Анна Ахматова отдала дань, словно поставила словесный памятник всем матерям, женам, сестрам, возлюбленным, которые так же, как и она, потеряли детей в период сталинских репрессий. Более того, поэтесса на долгие годы оставила в литературе, в культуре напоминание о том страшном времени, о тех ужасающих событиях, чтобы следующие поколения не забывали о кошмарном опыте, о народном горе и не повторяли этих ошибок. Поэтому следующая смена власти в нашей стране (переход от СССР к современной России бескровно: новые политики не стали мстить старым, а сосредоточили свои усилия на развитии страны. Мы учли опыт и не повторили его ошибок.

«Война и мир» Л.Н. Толстой. Одно из самых страшных событий, которое может случиться в истории государства и его жителей, – это война. А потому важно помнить своё – в особенности такие ужасающие и наводящие ужас страницы. Это напоминание будущим поколениям о том, что может случиться, если повторить ошибки былых лет. Это некий урок, который необходимо выучить, чтобы, быть может, сохранить и жизни многих людей, вырастить счастливый народ, который не знает бед, потому что отлично помнит беды предков. В своём романе-эпопее «Война и мир» Лев Николаевич Толстой запечатлел одну из таких страшных страниц в истории нашего государства – Отечественную войну 1812 года. Войну, которая разлучала семьи и возлюбленных, войну, которая уносила жизни, войну, которая разрушала памятники культуры. В конце концов, войну, которая сожгла Москву. Изображая страшные картины бедствий по всей Европе, автор учит нас тому, что будущее в наших руках, и мы в силах предотвратить глобальные вспышки агрессии. Такие события, как война, забвению не подлежат, чтобы они не повторились вновь. Вспоминаются слова самого Льва Николаевича Толстого, он пишет, что война – это «противное человеческому разуму и всей человеческой природе событие». Единственная форма борьбы, которую понимает писатель – это оборонительная война, когда люди защищают свою родину. Такой была Отечественная война 1812 года для России. Таким образом , которое увековечил писатель, учит нас избегать вооруженных конфликтов вновь, но в то же время защищать свою страну в минуты опасности.

Объяснение:

< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >

Сутність та значення реформ Солона

Запис законів Драконта не міг покласти край суперечностям між демосом і евпатридами, бо істотно не змінював економічного становища демосу та зовсім не торкався його політичного, як і раніше безправного становища. Сили демосу постійно зростали. У процесі гострої боротьби виявилося, що сили суперників були приблизно рівні. Тому протилежні сторони згодом домовилися обрати посередника - айсимнета, який влаштовував би обидві сторони, і доручили йому управління афінським полісом та видання нових законів. З цією метою, а також для завоювання острова Саламін у 594 р. до н.е. був обраний архонтом Солон ( бл. 638 - 558 рр. до н.е. ).

Солон належав до аристократичного, але збіднілого роду. Він багато подорожував, займався торгівлею, побував у багатьох грецьких полісах і навіть у Єгипті, зустрічався з багатьма видатними людьми. Ці подорожі збагатили його знання, розширили його кругозір. До Афін Солон повернувся освіченою, з "Солон розумів необхідність докорінних змін у державі. Евпатриди, зважаючи на його аристократичне походження і боячись розправи збоку демосу, погодилися надати Солонові примиренські повноваження. У 594 р. до н.е. він одержав повноваження на проведення державних реформ.

Перед цим з ініціативи Солона було здійснено похід на острів Саламін, завойований в афінян мегарцями. В елегії "Саламін" Солон-поет пристрасно закликає афінянських громадян повернути свій острів, змити ганьбу з імені "афінського громадянина", про якого вже по країні поширюється глузливий рядок: „ Це один з тих, хто з рук своїх випустив Саламін ”. Елегія закінчується закликом поета негайно звільнити острів:

На Саламін ! Як людина одна, то ж за бажаний острів

Вийдемо всі, і з Афін змиємо кляту ганьбу !

( Переклад Н. Пащенко ) [ 32 , С. 135]

Усі реформи Солона можна поділити на економічні і політичні. Як законодавець, Солон представляв інтереси сільського і, головним чином, заможного міського демосу та евпатридів, які приєдналися до нього і чиї інтереси зосереджувалися в торгівлі. Проводячи реформи, Солон спирався на активну підтримку народних зборів, більшість яких становили знедолені громадяни.