серебряный век" культуры
просвещение. процесс модернизации предусматривал не только коренные изменения в социально- и политической сферах, но и существенное повышение грамотности, образовательного уровня населения. к чести правительства, эта потребность им учитывалась. государственные расходы на народное образование с 1900 по 1915 г. увеличились более чем в 5 раз.
основное внимание уделялось начальной школе. правительство имело намерение ввести в стране всеобщее начальное образование. однако школьная реформа проводилась непоследовательно. сохранилось несколько типов начальной школы, наиболее распространенными были церковно-приходские (в 1905 г. их насчитывалось около 43 выросло число земских начальных училищ. в 1904 г. их было 20,7 тыс., а в 1914 г. - 28,2 тыс. в 1900 г. в начальных школах министерства народного просвещения обучалось более 2,5 млн. учащихся, а в 1914 г. - уже около 6 млн.
началась перестройка системы среднего образования. росло число гимназий и реальных училищ. в гимназиях увеличивалось количество часов, отводимых на изучение предметов естественно- цикла. выпускникам реальных училищ было дано право поступать в высшие технические учебные заведения, а после сдачи экзамена по латинскому языку - на - факультеты университетов.
для сообщения думаю будет достаточно этого! удачи!
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Укажіть, які функції виконує Національний банк України. А. здійснює грошові розрахунки Б. надає кредити та інші послуги з фінансових операцій В. організовує міжбанківські розрахунки Г. здійснює обслуговування фізичних та юридичних осіб для отримання прибутку Д. координує діяльність банківської системи Е. здійснює емісійну та грошово-кредитну політику в державі Є . створює сприятливі умови для вільних купівлі-продажу цінних паперів
Объяснение:
Колоніальна політика — це політика поневолення і експлуатації за до військового, політичного та економічного примусу народів, країн або територій переважно з іншонаціональним населенням, часто економічно менш розвинених.
Колоніальна політика від самого початку була пов'язана із війнами. Торговельні війни XVII та XVIII ст. велися колоніальними імперіями за колоніальні та торгові переваги. Ці війни супроводжувалися грабіжницькими нападами на чужі колоніальні володіння, а також розвитком піратства.
Впертість та жорстокість, із якими велися колоніальні війни, обумовлювалися намаганням кожної із держав-суперниць монополізувати у своїх руках грабунок залежних держав, а з іншого боку, винятковим значенням колоніальних ринків, що їх, як правило, вдавалося закрити від сторонньої конкуренції. Крім того, для колоній торгівля завжди була нееквівалентною і прибутковість її для метрополії зростала із поступом технічного прогресу. До того ж, колонізатори часто отримували продукцію колоніальних країн задарма, шляхом прямого грабунку. У часи розвитку мануфактурного капіталізму, власне, вирішувалося питання, котра із колоніальних держав завоює торговельну, морську і колоніальну гегемонію і тим забезпечить найсприятливіші умови для розвитку власної промисловості.