Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Установіть хронологічну по слідовність описаних подій. A. «По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всеї Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей Божих... велика смута поста ла в землі Руській. Зосталися ж два сини його, один, Данило, чотирьох літ, а другий, Ва силько, двох літ».Б. «Тоді ж приїхала Анна, велика княгиня Романова, побачити сина свойого рідного Да нила. Тоді ж бояри володимирські й галицькі, і воєводи угорські посадили князя Данила на столі отця його, великого князя Романа, у церкві святої Богородиці приснодіви Марії. Так що король Андрій не забув своєї ранішої приязні, що її він мав до брата свого, великого князя Романа. Данило ж, який став княжити в Галичі, був такий малий, що й матері своєї не впізнав...».B. «На річці Капці татари встріли їх, війська половецькі й руські. Мстислав Мстисла вович тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим полкам піти з ним, а сам після нього перейшов. Сам же поїхав він у сторожі, і, коли побачив пол ки татарські, він, приїхавши, сказав: “(дружіться!” Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославович] сиділи у стані, не знаючи цього, тому гир Мстислав Мстисла вович їм обом [нічого] не сказав - через зависть, бо велика незгода була межи ними... І сталася побіда над усіма князями руськими, якої ото не бувало ніколи».Г. «Прийшов Батий до Києва з великою силою, многим-множеством сили своєї, і окру жив город. І обступила Київ сила татарська, і був город в облозі великій. І пробував Ба тий коло города, а вої його облягали город. І не було чути нічого од звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами...».Д. «..І поставив Батий пороки під город коло воріт Лядських, і пороки безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут сиді ти, як ламалися списи і розколювалися щити, а стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був».Е. «О, лихіша лиха честь татарська!Данило Романович, що був князем великим, воло дів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!»Є. «Став цей князь розмножати число латинників і їх віру», «принаджував з різних країв католицьких священників і богословів, бажаючи защепити їхню віру в русинів...».
Попроси больше объяснений
Следить Отметить нарушениеот assyio 3 часа назад
ответы и объяснения

890890gosha
новичок2017-01-19T07:49:20+03:00
7bhkgujjjuiuyujfuuui8
Комментарии
Отметить нарушение ЛУЧШИЙ ОТВЕТ!

PointyCat
хорошист2017-01-19T07:50:49+03:00
К большому несчастью для России и самого Ивана, Василий прожил после этого радостного события совсем недолго. Он умер в 1534 году, и власть перешла к княгине Елене Глинской. В 1538 году она скоропостижно скончалась, отравленная, как принято считать, крамольными боярами. Таким образом, семи лет отроду Иван IV остался круглым сиротой, на руках бояр, которые заботились о чем угодно, но только не о воспитании будущего государя. Сам Иван позже в письме к Курбскому так говорил о впечатлениях своего детства: "По смерти матери моей, Елены, остались мы с братом Георгием круглыми сиротами; подданные наши хотение свое улучили, нашли царство без правителя: об нас, государях своих, заботиться не стали, начали хлопотать только о приобретении богатства и славы, начали враждовать друг с другом. И сколько зла они наделали! Сколько бояр и воевод, доброхотов отца нашего, умертвили! Дворы, села и имения дядей наших взяли себе и водворились в них! Казну матери нашей перенесли в большую казну, причем неистово пихали ее ногами и спицами кололи, иное и себе забрали". Шуйские стали во главе бояр. Маленький Иван сохранил об этом времени самые тягостные воспоминания. В письме к Курбскому он писал: "Нас с братом Георгием начали воспитывать как иностранцев или как нищих. Какой нужды не натерпелись мы в одежде и в пище. Ни в чем нам воли не было, ни в чем не поступали с нами, как следует поступать с детьми. Одно припомню: бывало, мы играем, а князь Иван Васильевич Шуйский сидит на лавке, локтем опершись о постель нашего отца, ногу на нее положив. Что сказать о казне родительской? Все расхитили лукавым умыслом, будто детям боярским на жалование, а между тем все себе взяли; из казны отца нашего и деда наковали себе сосудов золотых и серебряных, написали на них имена своих родителей, как будто бы это было наследованное добро... Потом на города и села наскочили и без милости пограбили жителей, а какие пакости от них были соседям, и исчислить нельзя; подчиненных всех сделали себе рабами, а рабов своих сделали вельможами; думали, что правят и строят, а вместо этого везде были только неправды и нестроения, мзду безмерную ото всюду брали, все говорили и делали по мзде".