Определите положительные и отрицательные последствия крестовых походов. Определите положительные и отрицательные последствия крестовых походов. ( ) Затормозили развитие мировой цивилизации, так как были уничтожены многие творения искусства и культуры, В Европе стали соблюдать правила гигиены: мыть руки перед едой, купаться в горячих банях, сменять грязное белье и верхнюю одежду, постельные принадлежности. Ослабление Восточной Римской империи, отдавшее её во власть турок В Европе начали выращивать рис, гречиху, лимоны, абрикосы, арбузы. Европейцы научились у восточных народов изготавливать шелковые ткани, стеклянные зеркала, лучше обрабатывать металлы. Дорогостоящие крестовые походы фактически разорили Европу. Два века жесточайших конфликтов между католической церковью и мусульманами принесли огромное количество страданий и смертей. Походы в некоторых странах облегчили и ускорили процесс освобождения крестьян от крепостной зависимости.

Объяснение:

Гоніння на християн у Римській імперії почалися з розп'яття Ісуса Христа та описаних в Новому Завіті гонінь від юдеїв[en] та тривали з різною інтенсивністю протягом трьох сторіч до 313 року, коли імператором Костянтином Великим був виданий Міланський едикт та становище християн стало легальним. Християни переслідувалися місцевою владою не регулярно і в різних обставинах, часто за примхою місцевої не християнської частини суспільства.

Гоніння зробили сильний вплив на розвиток християнства, визначивши вибір канонічних євангелій, надавши вплив на богослів'я та організаційну структуру Церкви. Серед іншого, гоніння сформували культ святих та мучеників, сприяли швидкому поширенню[en] нової релігії, появі апологетичної літератури.

Після засудження аріанства на Нікейському соборі 325 року і проголошення 380 року християнства державною релігією[en] імперії, переслідування набули форми покарання послідовників християнських вчень, визнаних єретичними.

Німеччина

На початок ХІV ст. Священна Римська імперія залишалась великим політичним утворенням у Західній Європі, однак, без внутрішньої єдності. У 1291 р. на території імперії утворилось ще одне об‘єднання – Швейцарський союз

Вільні общини трьох альпійських "лісних земель" – Швіца, Урі, Унтервальдена – об‘єднались для протидії Габсбургам, які хотіли їх підкорити і оволодіти перевалом Сен-Готард, що зв‘язував Німеччину та Італію.

У 1315 р. швейцарська піхота із селян розбила кінноту Габсбургів біля гори Моргартен (південніше Цюріхського озера). До союзу в ХІV ст. примкнуло декілька "міських кантонів", в т. ч. Люцерн, Цюріх, Берн. Однак, фактичної автономії конфедерація домоглась лише у ХVІ ст.

Італія

У XIV – XV ст. Італія залишалася політично роздробленою країною із різноманітними формами державності. Південна Італія і Сицилія входили до складу створеного норманами Сицилійського королівства (з XV ст. воно називалося Королівством Обох Сицилій). Середню Італію обіймала Папська область — теократична держава Римських пап. У Північній і частково Середній Італії склалося кілька десятків держав, сильнішими з яких були Венеціанська і Генуезька республіки, герцогство Мілан, Флоренція та інші, що формально входили до складу Священної Римської імперії (крім Венеції).

Англія

З кінця УШ до середини X ст. північно-східна частина Англії була під владою вікінгів - датчан, які поступово заселили Англію. Близько 886 р. англосакси уклали з датчанами договір про поділ Англії. Південно-західна частина залишилася за англосаксами, а північно-східна діставалася датчанам.