ЧАСТЬ 2. Трудные дни наступили для Российского государства. Польские отряды захватывают, осаждают. Шведы . В Москве польские войска . Боярское правительство . Русские города признают государем: 1) 2) 3 В результате Россия оказалась без сил противостоять угрозам (потеря независимости и государственности). Тогда и начинается народное движение за освобождение России. Первое ополчение было сформировано в 1610 году, в городе . Его возглавил дворянин. В марте 1611 г. передовой отряд князя занял окраину Москвы. Начались ожесточенные бои с поляками. В одном из боев был ранен. Ополчение окружило Москву, но в их рядах начались разногласия, был убит. Первое ополчение распалось. Тем временем Сигизмунд захватывает Смоленск, с юга вторгается . Англия планирует. Второе ополчение сформировано осенью г. в Нижнем Новгороде. Возглавил . Он собирает средства на создание нового ополчения, рассылает по стране с призывом к совместной борьбе. В Нижний Новгород стягиваются отряды со всей русской земли. Командующим назначают . Кузьма Минин, отвечает за пополнение и обеспечение войска. Для управления страной по образцу Земского собора создают . С февраля 1612 идет обучение и пополнение войска. В июле 1612 ополчение двинулось на Москву и осадило город. Начинаются бои с поляками. Пожарскому отряды Трубецкого, а польским – гетман Я. Ходкевич. Решающее сражение началось 24 августа у Поклонной горы. Упорный бой длился до вечера, поляки побеждали, но благодаря , который . Среди поляков началась паника, Ходкевич бежал. Оставшиеся польские войска, засевшие в Кремле и Китай-городе окончательно сдались к 4. Москва была полностью освобождена. Освобождение Москвы вызвало подъем всенародной борьбы против захватчиков. Подвиг совершил крестьянин . В ноябре 1612 г. был созван , на котором после жарких и длительных споров новым царем был избран.

Дипломат довольно мягко выражает свою негативную реакцию по поводу доктрины Монро, так как США довольно умело используют эту доктрину, как в Южной и Северной Америки, так и Европе и Азии.

Дипломат высказывает мнение, что в дальнейшем в будущем США будут всё наглее использовать доктрину не только в Северной и Южной Америки, но и в Европе и Азии, что вызывает опасения иностранного вмешательства другого государства. Проще говоря, дипломату не нравится, что США вмешиваются там где не должны и это настораживает его.

інших країн, відправляв послів до інших держав, приймав іноземні посольства тощо. Головне завдання зовнішньої політики гетьмана полягало у створенні умов для успішного завершення війни з Річчю Посполитою і зміцненні становища Гетьманщини. При цьому Хмельницькому необхідно було враховувати ситуацію навколо українських земель на середину XVII ст. Річ Посполита, Московська держава й Османська імперія не були зацікавлені у виникненні Гетьманщини, вважаючи, що це порушить рівновагу сил між ними, і одночасно мали власні претензії на українські землі.

У зовнішній політиці Гетьманщини головними були кілька напрямків:

— Отримання воєнної до для ведення збройної боротьби з Річчю Посполитою;

— Ослаблення Речі Посполитої та запобігання її спробам утворити антиукраїнські союзи;

— Здобуття держави-протектора (захисника) Гетьманщини;

— Зміцнення становища Гетьманщини як нової незалежної держави.

Відносини між Українською державою й Московією. Розпочавши війну з Річчю Посполитою, Богдан Хмельницький розумів необхідність підтримання добрих стосунків із Московською державою. По-перше, у разі виступу московської армії союзницею поляків у їх боротьбі з українцями, для останніх це мало б катастрофічні наслідки. По-друге, у тогочасному світі визначальне значення мала приналежність до однієї релігії. Українці вважали себе приналежними, разом із московитами, до одного православного народу, очікували від братів по вірі до у війні проти влади католицької Польщі. Унаслідок цього в українському суспільстві в роки Національно-визвольної війни поширювалися промосковські настрої.

У 1648—1653 рр. гетьман Б. Хмельницький постійно підтримував зв’язки з правлячими колами Московської держави. У наступні роки гетьман неодноразово повторював своє бажання прийняти протекцію московського царя, але той не поспішав давати відповідь і уважно гав за ситуацією в Україні.