Яку політику провадив російський цар (згодом імператор) Петро I на землях Гетьманщини після переходу Івана Мазепи на бік Швеції? А) визнання автономії Гетьманщини, шляхом укладення нового договору з гетьманом Іваном Скоропадським; Б) репресії проти козацької старшини, скасування митних платежів та заборона книгодрукування українською мовою; В) усім козакам, що перейшли разом з Іваном Мазепою на бік Швеції оголошували амністію; Чим закінчилося гетьманування Івана Скоропадського? А) було укладено домовленості про розширення автономії Гетьманщини; Б) Петро I заборонив обирати нового гетьмана після смерті Івана Скоропадського; В) Іван Скоропадський оголосив повстання проти Петра I; Чим пояснював Петро I заборону обирати нового гетьмана після смерті Івана Скоропадського? А) припиненням війн з Туреччиною; Б) анонімними скаргами про зловживання гетьманських урядовців, хабарі і відібрання у деяких козаків їхніх маєтностей; В) введенням обмежень на ввезення на територію Гетьманщини західноєвропейських товарів; Із якою країною Росія вела так звану Північну війну за вихід до Балтійського моря? А) Валахія Б) Османська імперія В) Швеція У якому році відбулась Полтавська битва? А) 1708 Б) 1709 В) 1710 Кого обрали гетьманом за ініціативи Петра I? А) Івана Скоропадського Б) Івана Виговського В) Івана Брюховецького

Политическая психология принадлежит к обыденному уровню политического сознания: она возникает в процессе нашего взаимодействия с институтами, представляющие, например, органы власти. Следовательно, эта психология может иметь в себе внутренние противоречия и быть не систематизированной.Некоторые компоненты у неё обладают характерной устойчивостью (например, менталитет, здравый смысл, нравы), а другие могут часто меняться, такие как чувства, эмоции, настроения. Но несмотря на это, все части политической психологии влияют на поведение людей в обществе.

Упродовж другої половини XIV - першої половини XV ст. вдосконалювалося землеробство. Поширювалося трипілля. Плуг витісняв у лісові смуги соху й рало.Селяни почали користуватися довгою косою; вирощували переважно жито, ячмінь, овес, пшеницю, гречку, горох тощо. Підвищення цін на м'ясо на європейських ринках спонукало шляхту до розведення у маєтках волів і корів; примножувалося поголів'я свиней. Розвивалися також городництво, садів ництво, бджільництво й рибальство.

Збільшувалася переробка деревини: виготовлялася велика кількість дьогтю, смоли, поташу, ванчосу (тонкі дошки). Розвинутими промислами були солеваріння (у Прикарпатті) та видобування руди (у Волині й Поліссі). Множилися ремесла. Так, на початку XVI ст. у містах налічувалося 150-200 ремісничих спеціальностей. Для регулювання виробництва і захисту власних інтересів ремісники об'єднувалися у самоврядні групи - цехи (спілки), діяльність яких визначалася спеціальними статутами. Їх очолювали старшини (цехмістри), що обиралися з-поміж найвпливо-віших майстрів. Підмайстри й учні у вирішенні цехових справ участі не брали. Перші цехи з'явилися наприкінці XIV ст. у Галичині та Закарпатті. Наприкінці XV ст. у Львові налічувалося вже 14 цехів. З цього часу вони виникають у містах Західного Поділля, Волині та Київщини. Займалися ремеслом і позацехові ремісники, котрих називали партачами.