Що свідчить про загострення "ірланського питання" в 1860-1880​ р. н. е.

прости но я не знаю ответъ

Объяснение:

це процес багатовікової дискримінації ірландців як у релігійній так і соціально-економічній площинах. Одним з каталізаторів послужила війна за незалежність, що спалахнула в Північній Америці, а також революція у Франції. На тлі цих подій, підкріплених власним бажанням звільнитися, і спалахнув в Ірландії національно-визвольний рух, що вилився у повстання 1798 року, яке було придушене з надзвичайною жорстокістю.

Під наполегливим тиском опозиції, англійський уряд був вимушений скасувати частину каральних законів. На короткий час була встановлена автономія ірландського парламенту. Але вже з 1 січня 1801 згідно з так званим «Актом про унію» була ліквідована парламентська автономія Ірландії: ірландський парламент скасований, а ірландські представники отримали деяке число місць в британському парламенті.

Попри 400-річну англійську колонізацію, ірландці не втратили своєї самобутності. Вони зберегли власну релігію, мову та культуру.

Наприкінці XIX ст. розгорнувся масовий рух ірландців за аграрну реформу і самоуправління (гомруль). Очолив рух Чарльз Парнелл, обраний до англійського парламенту в 1875 р. Він використовував усі можливі парламентські методи — обструкцію, позови, запити, аби тільки привернути увагу громадськості до проблем Ірландії.

У 1886 р. уряд Ґладстона вирішив внести на розгляд до парламенту закон про гомруль, але його було відхилено, що призвело до поразки лібералів на виборах. До влади майже на 20 років прийшли консерватори.

вот наверное

В узком смысле понятие «древнеримская культура» включает культуру Италии, а в широком — культуру объединённого римлянами Средиземноморья.

Впитав культурные традиции Древней Греции, испытав влияние народов Древнего Востока, древнеримская цивилизация сложный путь развития от культуры римской общины, города-государства до огромной Римской империи.

Наследие Рима стало основой европейской цивилизации (латинский алфавит, система образования, военное искусство, государственное устройство, римское право, градостроительство и многое другое).

В истории человечества не было другого государства, где сочетались бы факторы широкого территориального охвата и длительного существования.

Вся область распространения римского господства — от Шотландии до Дуная и от Рейна до Северной Африки — изобилует сохранившимися до наших дней памятниками эпохи Римской империи: дорогами, акведуками, общественными зданиями, оборонительными сооружениями, храмами.

Главное же, что оставила после себя Римская империя, — это представление о направленной истории и мире — едином целом, где правит разумное начало.

Подобные идеи содержатся в римской эпической поэзии (Вергилий), историографии (Тит Ливии, Тацит).

Историю Древнего Рима принято делить на три основных периода:

царский (VIII — начало VI в. до н. э.);

республиканский (510/509гг. — 30/27 гг. до н. э.);

период империи (30/27 гг. до н. э.).

Науки в Древнем Риме были при к практической, политико-правовой, торговой, военной и строительной деятельности. Центрами научной деятельности были эллинистические и греческие города: Александрия, Пергам, Родос, Афины и, конечно, Рим и Карфаген.

Куликовская битва 1380 г. – величайшее сражение между русскими и татарами. После разгрома татарских войск в битве на реке Воже (1378) гегемон Золотой Орды, полководец Мамай, собрал огромную армию и двинулся на Русь.

Выступившие навстречу русские войска, благословлённые святым подвижником Сергием Радонежским, подошли 7 сентября 1380 г. к Дону, во главе с московским князем Дмитрием Донским. Мамай с татарами стоял за Доном, поджидая на литовского князя Ягайла. Русская рать в ночь на 8-е успела переправиться за Дон. Она расположилась на лесистых холмах побережья при впадении в Дон реки Непрядвы. За этими холмами лежало широкое 10-верстное поле, называвшееся Куликовым, посреди него протекала река Смолка.