Описание коча сравните коч с испанким судном 17 века

Судно типа «коч» — одно из самых загадочных в истории отечественного судостроения. По многочисленным архивным источникам XVII века мы знаем, что именно на кочах была освоена огромная территория Сибири и Дальнего Востока. В то время, пока английские и голландские путешественники пытались пробиться на восток арктическими морями и не смогли пройти восточнее Новой Земли, русские ежегодно на кочах организовывали морские экспедиции в устье р. Оби, а в течение XVII века поэтапно весь Северный морской путь, обогнули самую восточную оконечность Азии и вышли в Тихий океан (Охотское – «Ламское» море). К сожалению, мы крайне мало знаем о том, что собой представлял коч. Не сохранилось его достоверных изображений, архивные источники дают крайне отрывочные данные о его конструкции. Мы знаем, что коч соответствовал следующим критериям: — судно должно было быть при для плаваний, как в море, так и по рекам, соответственно, кроме паруса, должно быть ходким на веслах. — по документам мы знаем, что кочи перетаскивали по волокам, соответственно, они должно быть достаточно легким и устойчивым при переволакивании на катках. — на кочах выходили в Студеное море (Северный Ледовитый океан), преодолевали значительные расстояния, соответственно, кочи должны были быть при к плаванию в сложных ледовых условиях. По архивным документам мы знаем, что размеры кочей вирировались в пределах 15 – 20 м с глубиной осадки до 2-х метров, кочи имели одну мачту, которая несла прямой парус.

I.

В результате монгольского нашествия на Русь были утрачены замечательные памятники древнерусской культуры.

Постепенное возрождение культуры русских земель началось в конце XIII века. Заново отстраивались города.

С конца XIV века стала распространяться скоропись – буквы начали писать слитно. Кроме того, скоропись допускала сокращение слов.

В XIV веке на Руси появилась бумага, которую привозили из Италии и Франции. Появление бумаги привело к тому, что книг стало гораздо больше.

Одним из самых крупных писателей Руси конца XIV – начала XV века был монах Троице-Сергиева монастыря Епифаний Премудрый. Он тщательно собирал сведения о великих современниках, об особенностях природы и жизни людей в разных русских землях.

II.

Связано это было в первую очередь с монгольским нашествием на Русь из-за которого пострадало большое кол-во памятников культуры. А в Западную Европу монголы так и не пошли, поэтому они остались не тронутыми и продолжили спокойно развиваться

ответ:Людвіг ван Бетховен народився 16 грудня[7]. 1770 року у сім'ї придворних музикантів у м.Бонн. Батько, будучи обдарованою людиною (придворний музикант, викладав вокал, теорію музики та гру на клавесині), дуже невміло розвивав музичні здібності хлопчика.

Бетховен розпочав свою трудову діяльність професійного музиканта у дуже юному віці. В 1782 році (під час від'їзду Нефе) виконував обов'язки придворного органіста, а вже у тринадцять років Бетховена зарахували клавесиністом у придворний оркестр. З 1788 року Бетховен проводить ще й приватні уроки, адже на його юнацькі плечі «впав» тягар утримування родини. Та все ж більшу частину свого часу Бетховен присвячував творчості. Писав він досить повільно.

У пізній творчості Бетховена найбільше виділяється тяга до філософсько-піднятого відображення дійсності, поглибленого мислення

Після певної перерви у творчості в музиці Бетховена з'являється новий стиль. П'ять останніх фортепіанних сонат, дві сонати для віолончелі ор.102, «Багателі» ор.126, фуга для струнного квінтету, «33 варіації на вальс Діабеллі», Дев'ята симфонія, «Урочиста меса», п'ять квартетів. Глибина думки, рішуче, сміливе новаторство, характерні для всієї творчості Бетховена. Думка про Дев'яту симфонію зародилася ще в роки кризи, але за реалізацію композитор взявся лише у 1822 р.

Всі сонати Бетховена відрізняються одна від одної. Деколи композитор не дотримується традиційних тональних співвідношень.Єдина опера Бетховена — «Фіделіо» (1805–1814). Вона — одне з найзначніших явищ у музично-драматургійному мистецтві XIX ст.Фортепіанний спадок Бетховена також зберігає у собі 3 збірки багателей, понад 20 циклів варіацій, 4 рондо, близько 40 маленьких фортепіанних п'єс (вальси, лендлери, екосези, менуети). Перше місце серед цих творів займають варіації. Бетховен починав свою фортепіанну творчість з варіацій і ними ж закінчив її. Після сонати це була найулюбленіша із форм.

Объяснение: