«економічний розвиток західноукраїнських земель у другій половині xix століття.»

Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у другій половині xix ст. починаючи з сер. xix ст., у західній україні крізь залишки феодалізму пробивалися паростки соціального прогресу. помітне пожвавлення в економіці почалося наприкін. 60-х — на поч. 70-х років. та лише в 70—80-ті роки відбулося становлення фабрично-заводської промисловості, хоча й тоді з 869 підприємств східної галичини більшість були дрібними, на яких було зайнято по 5—10 робітників. дрібні підприємства переважали також на буковині та в закарпатті. провідними були борошномельна, лісопильна, нафтова галузі, де до сер. 90-х років завершився промисловий переворот. названі вище галузі виробництва у галичині стимулювали залізничне будівництво. у 60-ті — на поч. 70-х років західноукраїнські землі отримали залізничне сполучення із заходом, яке здійснювалося не тільки з економічних, а й з воєнно-стратегічних міркувань. згодом воно з'єднало львів з українськими землями, що входили до складу росії. до поч. 1901 р. довжина залізниць досягла 3859 км, що сприяло розвиткові торгівлі й промисловості. наприкін. xix ст. почали розвиватися металообробна та машинобудівна галузі промисловості, хоч і на низькому технічному рівні. проте західна україна залишалася землеробською. у сільському господарстві почали застосовувати нову техніку, вирощувати нові культури, використовувати вільнонайману працю, розвивати торгове тваринництво та зернове господарство. земля, як і раніше, була зосереджена в руках поміщиків і селян, які розбагатіли. у східній галичині налічувалося 80 % дрібних селянських господарств, на буковині — 87 %. схожа картина спостерігалася і в закарпатті. селяни сплачували непосильні викупні платежі, витрачали великі кошти на тривалі судові процеси заліси й пасовиська, пропінацію. економічний тягар значно посилювали також прямі та непрямі податки, різноманітні повинності. погіршували непросту ситуацію й корчми, що стали неодмінним атрибутом західноукраїнських сіл. становище селянства західної україни значно погіршилося внаслідок економічної кризи 70—80-х років xix ст. зокрема, галичина за смертністю населення посідала перше місце в європі. тому не дивно, що впродовж усього пореформеного періоду не припинялася боротьба селян за свої права. у східній галичині й північній буковині відбувся 871 селянський виступ. селяни використовували такі форми боротьби: відмову працювати у поміщицьких маєтках, страйки, збори, захоплення поміщицьких земель, втечі, підпали. важким було становище робітників. тривалість робочого дня, розмір заробітної плати, умови праці та життя залежали від підприємців. хоч у 1885 р. австро-угорський уряд видав закон про обмеження робочого дня 11 год. насправді він тривав значно довше. зарплата західноукраїнських робітників була найнижчою в імперії. до того ж жіночу та дитячу працю, яку досить широко використовували у промисловості краю, оплачували наполовину менше за чоловічу.

Літописці, яким ми завдячуємо знаннями про історичне минуле, зокрема, нашої країни, робили титанічну працю, аби написати свої твори. Що ж вони робили для того, аби написати свої праці? Перш за все, вони проводили дуже ретельні дослідження збираючи та аналізуючи всі можливі джерела фактів подій. До цих джерел можна віднести: попередні твори, які писали їх колеги літописці, аналіз хроні за межами руської землі (зарубіжних творів), релігійних праць (Святого Письма, опис життя святих). Важливо, що вони збирали й факти, які вони чули: перекази, легенди. Але, варто зазначити, що літописи мали й суб’єктивний характер оповідача. Адже літописці, розробляючи свої праці, записували й власн та думки.  

Из Гражданской войны СССР вышел с разрушенной экономикой(обанкротившиеся и закрывшиеся предприятия, устаревшее оборудование), соответственно необходимо было поднимать нашу промышленность и заняться преодолением технической отсталости страны.  Из-за отказа большевиков уплаты царских долгов и произошедшей в нашей страны революции западные страны не стремились к сотрудничеству с СССР, поэтому с индустриализации правительство стремилось к устранению зависимости от западных стран.  Также враждебно-настроенные страны могли в любой момент развязать войну против СССр, поэтому необходимо было создание сильного штата тяжелой и военной промышленности.  Вообщем, индустриализация была необходима для:  1)преодоления тех. отсталости страны  2)устранения зависимости от зап. стран  3)создания сильного штата тяжелой и военной промышленности

Объяснение: