Не себепті елім ай бүкіл халықтың әнге айналды ​

Перестро́йка» — общее название реформ и новой идеологии советского партийного руководства, используемое для обозначения перемен в экономической и политической структуре СССР, инициированных генеральным секретарём ЦК КПСС М. С. Горбачёвым в 1985—1991 годах. Началом перестройки считают 1987 год, когда на январском пленуме ЦК КПСС перестройка была объявлена новым государственным курсом.

Целью реформ была всесторонняя «демократизация» сложившегося в СССР общественно-политического и экономического строя. Планы экономических реформ разрабатывались ещё в 1983—1984 годах по поручению генерального секретаря ЦК КПСС Ю. В. Андропова[1].

Впервые необходимость совершенствования существовавшей экономической системы — так называемого Ускорения — была провозглашена М. С. Горбачёвым на пленуме ЦК КПСС 23 апреля 1985 года[2]. Однако эти меры касались только экономики, носили в основном административный характер и не затрагивали существа «развитого социализма». Кардинальная же реформа всей системы, включая политические изменения, началась после пленума ЦК КПСС 27 января 1987 года. Перестройка была обозначена в качестве задачи и как необходимое «преодоление эпохи застоя и обновление всех сторон жизни страны».

Важную роль в разработке идей перестройки играли видные учёные-обществоведы: А. Яковлев (ИМЭМО), С. Шаталин (ЦЭМИ), Т.

За часів «відлиги» розпочато не одну реформу освітнього простору. Зачіпалися різні сфери життя дитсадків, шкіл та вищих і середніх навчальних закладів країни. Але з усіх реформ найбільш вагомою була політехнізація навчання. Вона викликала більше змін у навчальному процесі, ніж будь-яка інша інновація уряду. Тому її вважають основоположною освітньою реформою тієї доби, яка знайшла своє відображення у Законі про освіту 1959 року

З метою наблизити навчання до виробництва 1958 року розпочато реформу середньої школи. Термін навчання збільшився з 10 до 11 років. Починаючи з 9-го класу, учні два дні на тиждень мали опановувати виробничі спеціальності безпосередньо на фабриках, заводах, у радгоспах. Окреме місце у переліку освітніх реформ мало питання «мовної реформи» часів Хрущова. Згідно з історичними розвідками О. Лук'яненка, процес «українізації» часів десталінізації пройшов декілька періодів: