Ккакому периоду относится курган байгетобе !

К периоду с эпохи бронзы до позднего средневековья.

Партия «Алаш» (1917—1920)На Первом Всеказахском съезде, проходившем в Оренбурге с 21 по 28 июля 1917 года, произошло организационное оформление партии «Алаш»

верно

Филиал партии "Алаш" функционировал среди кыргызов  Партия «Алаш» пользовалось значительной поддержкой среди кыргызов Семиреченской области

верно

Программа партии "Алаш" состояла из 12 параграфов прости тут не могу сказать..

В ноябре 1917 г. на выборах в Учредительное собрание партия «Алаш» получила большинство голосов и 43 депутатских места. По количеству голосов, полученных на выборах в Учредительное собрание

верноПо результатам выборов партия "Алаш" получила 32 депутатских местаневерноПрограмма партии "Алаш" была опубликована в 1917 г. в газете "Серке" неверно была в казах газетеОсновная цель партии - создание Казахской автономии в составе Российской федерации вроде верноОбщая численность членов партии "Алаш" достигала 1000 человек​

Привілейовані верстви суспільства  

Князі (аристократи):

• відігравали панівну роль у Великому князівстві Литовському;

• мали широкі політичні права та привілеї, які значно відрізняли їх від середніх і дрібних феодалів.

Аристократи — великі землевласники (магнати), їхні права були закріплені привілеями 1492 і 1596 років:

• призначалися на найвищі посади (гетьманів, воєвод і старост), які навіть передавалися у спадок;

• отримали захист від суду провінційної адміністрації;

• мали право утримувати власні збройні сили;

• ходили в походи під власними корогвами;

• під час військових походів очолювали власні війська;

• ніхто не мав права на них скаржитися, хіба що сам Великий князь або панська рада при Великому князі;

• із них складалася Рада великого князя, яка вирішувала найважливіші питання.снение:

Найбагатшими земельними власниками в Україні були:

• князі Острозькі, які мали земельні володіння в Галичині, на Волині, Київщині, їм належало 100 міст і багато сіл. Лише одному князеві В. К. Острозькому належало 80 міст і містечок, 2760 сіл, 1,4 млн гектарів землі, він був заможнішим навіть за короля Речі Посполитої;

• Д. Вишневецький, якому належало 230 тис. селян

Магнати (пани)

Кожний магнат тримав на своєму дворі десятки слуг. Жили магнати в розкошах: у просторих, величних, оточених мурами палацах. Підлогу оздоблювали різнокольоровими глиняними плитками. Інколи й стіни прикрашали плитками або розмальовували. Широко використовувалася в оформленні споруд різьба по дереву (різьблені стовпи, одвірки тощо). Кімнати прикрашали килимами, столи накривали скатертинами, облямованими мереживом. Палац освітлювали восковими свічками, що стояли у свічниках. Воду брали з колодязя у дворі. Палаци оточували сади.

Пани — великі феодали, родовита й багата знать у ряді країн Європи, в тому числі аристократичний шляхти на українських землях часів панування Речі Посполитої.

• їхні володіння дісталися їм у спадщину від діда-прадіда;

• право на володіння землями було узаконене державними актами;

• мали право збирати з населення своїх володінь податки і вимагали виконання повинностей.

 Шляхта

Шляхта — середні та дрібні феодали, які жили на землях, отриманих за військову службу.

Українська шляхта:

• володіла невеликими маєтками;

• не мала права продавати чи дарувати без спеціального дозволу свій маєток;

• вважалася особистими слугами князя чи короля;

• була зобов’язана виконувати персональну кінну службу;

• до кожного військового походу виставляла певну кількість озброєних вершників;

• на неї покладалися роботи з ремонту й укріплення замків та будівництва мостів;

• сплачувала певний натуральний податок.

• звільнялася від суду королівських чиновників;

• була звільнена від сплати податків, повинностей і мита на іноземні товари;

• могла обіймати державні посади;

• здобула право займатися торгівлею, ремеслами, промислами.

Духовенство

Духовенство — впливовий стан наприкінці XV — на початку XVI ст. На той час воно користувалося підтримкою Великого князя литовського.

До цієї суспільної верстви населення входили священики разом із сім’ями. Священик мав ділянку землі й різні натуральні данини від парафіян. Духовний сан уважався спадковим — після батька парафію отримував син.

Селяни на користь духовенства виконували повинності:

• віддавали десяту частину свого майна;

• платили дрібну данину натурою — яйцями, ковбасою, насінням тощо;

• сплачували гроші за церковні обряди;

• відробляли панщину на церковних землях.

Селянство

Селянство було найчисленнішою верствою — до 80 % населення.

Селянство залежало від форм феодальної експлуатації та характеру феодальних повинностей.

Міщанство

Міське населення складалося з міської верхівки (багате купецтво, лихварі, цехові майстри), середнього (заможне міщанство, купці, майстри-ремісники) та міської бідноти. Міщани становили не більше 7 % населення.

Жителі міст теж сплачували податки.