Сформулируй вывод об объеденение румын в 1600 году и 1559 году

объединённое княжество валахии и молдавии полностью находилось в  европе. его восточная граница пролегала по реке  прут, а на юге проходила по линии  болград  —  кагул  — озеро  сасык  —  чёрное море. одновременно внутренняя административная граница с  османской империей  проходила по реке  дунай  на юге. таким образом, княжество имело  узкую полосу земли между дунаем и границей с россией, которая тянулась от городов  галац  и  брэила  до чёрного моря. на юге административная граница с османской империей проходила строго по реке дунай. у  банатарумынская граница поворачивала на северо-запад, где соприкасалась с  трансильванией. далее она шла строго по вершинам карпато-дунайских гор, сначала поворачивая на восток, а затем на север. в районе  буковины  румынско-австрийская граница шла на восток до верховья реки прут.

за время существования объединённого княжества румынская граница один раз менялась. это произошло после  -турецкой войны 1877—1878 годов, когда от османской империи была получена  северная добруджа, а российской империи была передана  южная бессарабия. теперь румынская граница с российской империей на юго-востоке проходила по  килийскому гирлу  дельты дуная  до чёрного моря. с болгарией новая граница пролегала от реки дунай по прямой линии до моря. объединённое княжество имело внешние границы с австро-венгрией на западе, северо-западе и севере, а также с  россией  на востоке. на юго-востоке оно омывалось чёрным морем. до 1877 года княжество имело общую внутреннюю границу с османской империей, с  1877 года  оно стало независимым княжеством, а на юге образовалась  болгария.

Становище українських земель у складі Польського королівства з хіv до першої половини хvі ст.

У 1366 р., після тривалої боротьби з Литвою та місцевим українським населенням Польща підпорядкувала собі Галичину і частину Волині (територія Польщі збільшилася майже у 1,5 рази, на підкорених землях проживало 200 тис. осіб).

Польське проникнення в українські землі кардинально відрізнялося від литовського:- польський уряд з самого початку утвердження в цьому регіоні намагався зробити його своєю провінцією;- утверджувалося польське право та адміністративна система;

- витіснялося православ'я шляхом утвердження католицизму.

вони зберегли певну автономію руських князівств, а також місцеві традиції та звичаї. Руські князі і бояри згідно з укладеними з великим князем годами зобов’язувалися служити йому як васали, а князь обіцяв їм дотримуватися колишніх прав і звичаїв, що існували на цих землях, і захищати їх від татар.Слід зазначити, що Велике князівство Литовське відрізнялося від давньої Київської держави вищим рівнем централізації. Влада в ньому повністю була сконцентрована в руках великого князя і тому незважаючи на те, що литовські правителі обіцяли “новин не вводити”, вони внесли ґрунтовні зміни до адміністративно-політичного устрою Київської землі.Процес централізації влади набирає силу у Литовській державі після смерті у 1377 р. Ольгерда і обранням великим князем його сина Ягайла (1377–1392).Щоб зміцнити свою владу і сили країни в боротьбі з німецькими рицарями і зростаючою силою Московського князівства, Ягайло погоджується на про позицію Польщі, шляхом шлюбу з польською королевою Ядвігою об’єднати сили двох держав. Польські феодали таким чином не тільки об’єднували сили двох держав, а й відкривали собі шлях до загарбання українських і білоруських земель, що входили до Литовського князівства.У 1385 р. було укладено Кревську унію згідно якої Ягайло одержував польську корону і руку польської королеви Ядвіги. За це він мав окатоличити литовців “від мала і до велика” та “навік приєднати всі свої землі литовські та руські, до Корони Польської”. Ця унія докорінно змінювала становище південно-руських земель.Така пропольська орієнтація Ягайла і закріплення Польщею за собою галицької землі визвала опозицію литовських феодалів та руських удільних князів, яку очолив князь Вітовт (1392–1430). Наслідком цієї боротьби була підписана Ягайлом у 1392 р

Объяснение:

Становище українських земель у складі Польського королівства з хіv до першої половини хvі ст.

У 1366 р., після тривалої боротьби з Литвою та місцевим українським населенням Польща підпорядкувала собі Галичину і частину Волині (територія Польщі збільшилася майже у 1,5 рази, на підкорених землях проживало 200 тис. осіб).

Польське проникнення в українські землі кардинально відрізнялося від литовського:- польський уряд з самого початку утвердження в цьому регіоні намагався зробити його своєю провінцією;- утверджувалося польське право та адміністративна система;

- витіснялося православ'я шляхом утвердження католицизму.

вони зберегли певну автономію руських князівств, а також місцеві традиції та звичаї. Руські князі і бояри згідно з укладеними з великим князем годами зобов’язувалися служити йому як васали, а князь обіцяв їм дотримуватися колишніх прав і звичаїв, що існували на цих землях, і захищати їх від татар.Слід зазначити, що Велике князівство Литовське відрізнялося від давньої Київської держави вищим рівнем централізації. Влада в ньому повністю була сконцентрована в руках великого князя і тому незважаючи на те, що литовські правителі обіцяли “новин не вводити”, вони внесли ґрунтовні зміни до адміністративно-політичного устрою Київської землі.Процес централізації влади набирає силу у Литовській державі після смерті у 1377 р. Ольгерда і обранням великим князем його сина Ягайла (1377–1392).Щоб зміцнити свою владу і сили країни в боротьбі з німецькими рицарями і зростаючою силою Московського князівства, Ягайло погоджується на про позицію Польщі, шляхом шлюбу з польською королевою Ядвігою об’єднати сили двох держав. Польські феодали таким чином не тільки об’єднували сили двох держав, а й відкривали собі шлях до загарбання українських і білоруських земель, що входили до Литовського князівства.У 1385 р. було укладено Кревську унію згідно якої Ягайло одержував польську корону і руку польської королеви Ядвіги. За це він мав окатоличити литовців “від мала і до велика” та “навік приєднати всі свої землі литовські та руські, до Корони Польської”. Ця унія докорінно змінювала становище південно-руських земель.Така пропольська орієнтація Ягайла і закріплення Польщею за собою галицької землі визвала опозицію литовських феодалів та руських удільних князів, яку очолив князь Вітовт (1392–1430). Наслідком цієї боротьби була підписана Ягайлом у 1392 р

Объяснение: