Особенности развития культуры в xvi в.?

Особенности развития русской культуры XVI века, основные факторы, оказавшие на нее влияние. Причины появления книгопечатания, значение книг. Источники русского просвещения, грамотность и письменность в России. 

Відповідь:

Время жизни:1596-1645р.

Титул, положение: первый русский царь из династии Романовых.

Основные направления деятельности: заключение «вечного мира» со Швецией (Столбовский мир в 1617 году). Границы, установленные Столбовским миром, сохранялись до начала Северной войны 1700—1721 гг. Несмотря на потерю выхода к Балтийскому морю, возвращены большие территории, ранее завоёванные Швецией. Также Россия должна была выплатить большую по тем временам контрибуцию 20000 рублей.

Деулинское перемирие (1618 г.), а затем «вечный мир» с Речью Посполитой (Поляновский мир 1634 г.). Польша и Литва сохранили за собой Смоленск и Северскую землю, но польский король и великий князь литовский Владислав IV отказался от притязаний на русский престол.

Установление прочной централизованной власти на всей территории страны посредством назначения воевод и старост на местах.

Для определения размера налогов по всей стране была произведена точная опись всех поместных земель. Был учреждён особый «приказ» (канцелярия) для приёма и разбора жалоб от населения «на обиды сильных людей».

Преодоление тяжелейших последствий Смутного времени, восстановление нормального хозяйства и торговли.

Присоединение к России земель по Яику, Прибайкалья, Якутии, выход к Тихому океану.

Реорганизация армии (1631—1634 гг.). Создание полков «нового строя»: рейтарского, драгунского, солдатского.

Основание первого железоделательного завода под Тулой (1632 г.).

Основание Немецкой слободы в Москве — поселения иностранных инженеров и военных специалистов. Менее чем через 100 лет многие жители «Кукуя» сыграют важную роль в реформах Петра I Великого.

Начало светской живописи в России: по государеву указу 26 июля (5 августа) 1643 г. на службу в Оружейную палату был принят житель Ругодива живописного дела мастер Иоанн Детерс, который обучал живописи русских учеников[13].

Объяснение:

М С. Грушевськии (1866—1934) жив і творив українську державність, писав її історію, перебуваючи у самій гущі життя, серед людей і для людей. Він був особистістю, яка не лише мала високі ідейні переконання, а й звичайні людські риси характеру, емоції і пристрасті, честолюбні амбіції, симпатії й антипатії, душевні потрясіння, певні слабкості й болючі помилки. А ще він був людиною своєї епохи — часів гострих соціальних суперечностей і жорстокого національного гніту з боку імперської влади стосовно українського народу і його еліти, до нього особисто як одного з найпомітніших її представників. Він і його сподвижники працювали за надто важких, часто екстремальних, виснажливих умов (наприклад у 1917—1918рр.) «Я був стомлений... — згадував М. Грушевських, — боявся за свої сили, за свою психічну рівновагу... вертаючи вечором з засідань, звичайно не міг заснути, хіба глибоко в ніч... При тім ми всі жили в безнастанній тривозі, в свідомості можливості якоїсь несподіваної катастрофи: арештів, збройного нападу і под.»

До цього слід іще додати, що ні сам Михайло Грушевський, ні його найближчі соратники в Українській Центральній раді не мали жодного досвіду парламентської, а тим більше державотворчої діяльності. Підґрунтям цієї звитяжної праці стали його політичні або політологічні концепції, відзначає відомий грушевськознавець Любомир Винар, «тісно пов'язані з його історіософією й історичними концепціями, з наголошенням змагання українського народу до свободи і незалежності