Суперечливий характер реформ петра 1

реформи петра i  — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у  росії  петра i.

всю державну діяльність петра i умовно можна розділити на два періоди:   1696—1715  й  1715—1725  роки.

особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням  північної війни. реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильним методом й часто не призводили до бажаного результату. окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя. у другому періоді реформи були більш планомірними.

низка істориків:   василь ключевський,  михайло покровський,  микола рожков  й інші, - вказували, що реформи петра i не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались xvii століття.  низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи петра i, існувала ще в середині xvii століття, складена боярами б.морозовим, м.романовим та матвєєвим – найближчими радниками царя  олексія i. двома десятиліттями по тому, у правління  царівни софії, видатний державний вельможа (і фаворит софії) князь  василь голіцин  розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими  . реформи голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон  .

армія нового строю, реформована за іноземним зразком, була створена задовго до петра i, ще за  олексія i, брала участь у кримському поході 1689 року. 

інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль петра i у проведенні тих чи інших реформ.

Танский период был золотым веком китайской литературы и искусства. До наших дней сохранилось более 48 900 стихотворений, написанных примерно 2200 танскими авторами[113][114]. Умение сочинять стихи стало обязательным предметом изучения для тех, кто хотел сдать императорские экзамены

Буддизм, возникший в Индии примерно во времена Конфуция, продолжил свое влияние в период Тан и был принят некоторыми членами императорской семьи, став полностью синицизированным и постоянным элементом китайской традиционной культуры. В эпоху, предшествовавшую неоконфуцианству и таким деятелям, как Чжу Си (1130—1200), буддизм начал процветать в Китае во времена Северной и Южной династий и стал доминирующей идеологией во времена процветающей династии Тан.

Объяснение:

ответ:Империя Тан (18 июня 618 — 4 июня 907, кит. 唐朝, Танчао) — китайская империя, основанная Ли Юанем. Его сын, император Ли Шиминь, после окончательного подавления крестьянских восстаний и сепаратистских феодальных сил начал проводить прогрессивную политику. Танский период стал эпохой расцвета средневекового Китая, именно эпоха Тан традиционно считается в Китае периодом наивысшего могущества страны, когда она опережала в развитии все современные ей страны мира.

Семья Ли (李) основала династию, захватив власть во время упадка и распада империи Суй. Династия была ненадолго прервана, когда императрица У Цзэтянь захватила трон, провозгласив династию У Чжоу и став единственной законной китайской императрицей-регентшей. В двух переписях VII и VIII веков записи династии Тан оценивали численность населения по числу зарегистрированных домашних хозяйств примерно в 50 млн человек[2][3]. И даже когда центральная власть была ослаблена и правительство не смогло провести точную перепись населения в IX веке, считается, что население выросло к тому времени примерно до 80 млн человек[4][5

Объяснение: