По теме (внешняя политика ивана 4)составить мини рассказ 5 фактов которые были интересны

Внешняя политика Ивана IV осуществлялась в трех направлениях: на западе – борьба за выход к Балтийскому морю; на юго-востоке и востоке – борьба с Казанским и Астраханским ханствами и начало освоения Сибири; на юге – защита русских земель от набегов крымского ханства. Татарские ханы совершали грабительские набеги на русские земли. На терри-ториях Казанского и Астраханского ханств в неволе были тысячи русских людей, захваченных во время набегов. Жестоко эксплуатировалось местное население – чуваши, марийцы, удмурты, мордва, татары, башкирцы. По территориям ханств пролегал Волжский путь, но Волга не могла использоваться русскими людьми на всем своем протяжении. Привлекали русских помещиков и плодородные малозаселенные земли этих краев.Сначала Иван Грозный предпринял дипломатические шаги, направленные на подчинение Ка-занского ханства, но они не принесли удачи. В 1552 г. 100-тысячное войско российского царя оса-дило Казань. Оно было лучше вооружено, чем татарское. Артиллерия Ивана IV имела 150 круп-ных пушек. Использовав подкоп и бочки с порохом, русские взорвали стены Казани. Казанское ханство признало себя побежденным. Народы Среднего Поволжья вошли в состав Российского государства. В 1556 г. Иван Грозный завоевал Астраханское ханство. С этого периода все Повол-жье являлось территорией России. Свободный Волжский торговый путь значительно улучшил ус-ловия торговли с Востоком.В середине XVI в. в состав России вошли Башкирия, Чувашия, Кабарда. Присоединение Ка-занского и Астраханского ханств открывало новые перспективы, становился возможным доступ к бассейнам великих сибирских рек. Сибирский хан Едигер еще в 1556 г. признал вассальную зави-симость от Москвы, но сменивший его хан Кучум (? – ок. 1598) отказался признать власть Москвы (угнетал местных жителей, убил русского посла).Купцы Строгановы, имевшие от царя грамоту с земель к востоку от Урала, по разрешению Москвы наняли большой отряд казаков для борьбы с ханом Кучумом. Предводителем отряда стал казацкий атаман Ермак (?-1585). В 1581 г. отряд Ермака нанес войскам Кучума пора-жение, а через год занял столицу Сибирского ханства Кашлык.Окончательно Кучум был разбит в 1598 г., и Западная Сибирь была присоединена к Россий-скому государству. На присоединенных территориях утвердились общероссийские законы. Нача-лось освоение Сибири русскими промышленниками, крестьянами и ремесленниками.Внешнеполитические действия России на Западе – борьба за выход к Балтийскому морю, за прибалтийские земли, захваченные Ливонским орденом. Многие прибалтийские земли издавна принадлежали Новгородской Руси. Берега реки Невы и Финского залива входили раньше в состав земель Великого Новгорода. В 1558 г. русские войска двинулись на Запад, началась Ливонская война, продолжавшаяся до 1583 г. Правители Ливонского ордена препятствовали связям Россий-ского государства с западноевропейскими странами.Ливонскую войну делят на три этапа: до 1561 г. – русские войска завершили разгром Ливон-ского ордена, взяли Нарву, Тарту (Дерпт), подошли к Таллину (Ревелю) и Риге; до 1578 г. – война с Ливонией превратилась для России в войну против Польши, Литвы, Швеции, Дании. Военные действия приобрели затяжной характер. Российские войска вели борьбу с переменным успехом, заняв летом 1577 г. ряд прибалтийских крепостей.Осложнило положение ослабление хозяйства страны в результате разорения опричниками. Изменилось отношение к русским войскам местного населения в результате военных поборов.В этот период на сторону врага перешел князь Курбский, один из самых видных русских военачальников, знавший к тому же военные планы Ивана Грозного. Затрудняли положение опус-тошительные набеги на русские земли крымских татар.В 1569 г. произошло объединение Польши и Литвы в единое государство – Речь Посполи-тую. Избранный на престол Стефан Баторий (1533-1586) перешел в наступление; с 1579 русские войска вели оборонительные бои. В 1579 г. был взят Полоцк, в 1581 – Великие Луки, поляки оса-дили Псков. Началась героическая оборона Пскова (возглавил ее воевода И.П. Шуйский}, продол-жавшаяся пять месяцев. Мужество защитников города побудило Стефана Батория отказаться от дальнейшей осады.Однако Ливонская война завершилась подписанием невыгодных для России Ям-Запольского (с Польшей) и Плюсского (со Швецией) перемирий. Русским пришлось отказаться от завоеванных земель и городов. Земли Прибалтики были захвачены Польшей и Швецией. Война истощила силы России. Главная задача завоевание выхода к Балтийскому морю решена не была.

Объяснение:

Адміністративна реформа Діоклетіана була проведена римським імператором Діоклетіаном в кінці 3 століття н.е. Ця реформа мала на меті зміцнення імперії, поліпшення управління та забезпечення стабільності.

Одним з ключових елементів реформи було розділення імперії на дві частини: Західну Римську імперію та Східну Римську імперію. Кожну частину очолював імператор разом зі своїм співправителем, що робило управління більш ефективним та забезпечувало кращий контроль.

Діоклетіан також переглянув і перерозподілив адміністративний апарат імперії. Він впровадив нову систему управління, в якій провінції були розділені на менші адміністративні одиниці з назвою діоцезії, а діоцезії - на ще менші одиниці з назвою провінції. Кожна провінція мала свого намісника, який відповідав перед центральною владою.

Також впроваджувалась нова податкова система, яка була більш справедливою та ефективною. Податки збиралися на різних рівнях адміністративної структури імперії.

Адміністративна реформа Діоклетіана також мала велике значення для зміцнення центральної влади. Він встановив свою владу як абсолютну, а самого себе називав августом імператором. Він контролював всі аспекти життя імперії і був повністю відповідальним за її добробут і стабільність.

Загалом, адміністративна реформа Діоклетіана була спрямована на стабіліз

Гетьманщина, як період української історії, мала як позитивний, так і негативний вплив на українські землі.

Позитивними наслідками Гетьманщини можна вважати:

1. Розвиток культури та освіти. Під час Гетьманщини було створено багато шкіл, друкарень, бібліотек, що сприяло розвитку української культури та освіти.

2. Розвиток економіки. Гетьмани проводили реформи, спрямовані на розвиток економіки, зокрема, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та розвиток торгівлі.

3. Захист від ворогів. Гетьмани створювали військові формування, що допомагали захищати українські землі від ворогів.

Негативними наслідками Гетьманщини можна вважати:

1. Політичну нестабільність. Період Гетьманщини був характеризований постійними боротьбами за владу, що призводило до політичної нестабільності.

2. Соціальну нерівність. Гетьмани та їхні прибічники мали значний вплив на суспільство, що призводило до соціальної нерівності.

3. Втручання іноземних держав. Українські землі були предметом втручання іноземних держав, що призводило до зниження самостійності та незалежності української держави.

Объяснение:

Отже, Гетьманщина мала як позитивний, так і негативний вплив на українські землі. Вона сприяла розвитку культури та освіти, економіки та захисту від ворогів, але також призводила до політичної нестабільності, соціальної нерівності