Почему вчесть учёного тимирязева назвали (музей им.

После смерти Тимирязева в 1920-м году в квартире продолжали жить вдова и приёмный сын профессора, физик Аркадий Тимирязев. Семья стремилась сохранить обстановку квартиры такой, какой она была при жизни профессора. В 1942 году, по постановлению Наркомпроса РСФСР от 1920 года, в квартире был создан мемориальный кабинет Климента Тимирязева[4]. Через четыре года учреждение перешло в ведение Московской сельскохозяйственной академии имени Тимирязева[4]. В 1955-м Аркадий Тимирязев передал всю собственность квартиры во владение мемориальному музею[5]. На начало 2018 года, музей занимает весь первый этаж[1].

В начале 2000-х в здании была проведена реконструкция, в результате которой музей получил дополнительную комнату размером 12 метров, а также отремонтированные служебные помещения[6]. Однако в ходе ремонта сотрудники музея обвинили директора Алексея Дручека в нарушении принципа мемориальности музея.

« По его были заменены входные двери в музей и напротив музея. Уничтожены таблички с номерами квартир. Большим изменениям подверглась кухня. Дручек решил поставить плиту, которой никогда у Тимирязева не было. Очень большой потерей мы считаем уничтожение уличного холодильника. Вряд ли найдется в Москве дом, где бы был такой холодильник.
Тамара Кузнецова, экс-директор музея[5] »

Існувала у 1441–1783 роках. Займала територію Криму, степів Північного Причорномор'я в межиріччі Дністра і Дону, а також земель північної Кубані. Заснована Хаджі І Ґераєм у 1441 році внаслідок політичного розпаду Золотої Орди. 1478 року, за правління його сина Менґлі І, визнала Османського султана як халіфа мусульман-сунітів. Тримала у васальній залежності кочовиків Ногайської, Буджацької, Єдисанської, Перекопської орд, малих ногаїв Кубані та черкесів Північного Кавказу. У кінці XV та на початку XVI століття, до коронації Івана Грозного[1], вважалася єдиним спадкоємцем Золотої Орди, на підтвердження чого Московія до 1700 року сплачувала данину Кримському ханству.

Зазнала сильних руйнувань під час російсько-османської війни 1735–1739 років. 1774 року здобула повну незалежність як від Туреччини, так і від Росії в результаті чергової поразки Османської імперії від Росії, що було письмово закріплено мирним договором. 1783 року Російська імперія порушила договір та анексувала Кримське ханство у результаті воєнної кампанії Потьомкіна. З великих держав тільки Франція виступила з відкритим протестом проти цього акту

•ідея об'єднання християн після розколу в 1054 р. на православну та католицьку у єдину церкву;

•на думку українських єпископів, мала б вирішити проблему полонізації та покатоличення православних, вони отримали б рівноправність у Речі Посполитій з католиками;

•тісніше зв'язати Україну й Білорусь з Польщею і нейтралізувати впливи Москви;

•невдоволення руських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства;

•бажання єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства;

•намагання верхівки руського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті та титулувались «князі церкви» — і залежали тільки від Папи та почасти від короля.