Укажите последствия промышленного переворота. какие противоречия в обществе он породил

Промышленный переворот основывался на внед­ре­нии в про­из­вод­ство машин, которые вы­тес­ня­ли руч­ное про­из­вод­ство. Образовались два клас­са - про­мыш­лен­ная бур­жу­а­зия и на­ем­ные ра­бо­чие. Умень­ши­лось число мел­ких соб­ствен­ни­ков – людей, ко­то­рые ра­бо­та­ли на себя; уве­ли­чи­лось число людей, жи­ву­щих за счет на­ем­но­го труда. Ра­бо­ты для всех не хва­та­ло. Вме­сте с тем усло­вия труда стали более тя­же­лы­ми. Ра­бо­чий день на­ем­ных ра­бот­ни­ков про­дол­жал­ся 12 часов и более.

1. Наро́дный фронт — политический союз, как правило, объединяющий левые и левоцентристские силы (социал-демократов, коммунистов, радикалов) для противостояния правым и ультраправым. Народные фронты стали возникать в 1930-е годы. Они   выступали против фашизма и войны, в защиту экономических интересов трудящихся.  
Народный фронт во главе с Леоном Блюмом победил на выборах во Франции в 1936 году и пробыл у власти до 1938 года. В 1936 году в Испании был создан Народный фронт. Он пробыл у власти до 1939 года.  Народный фронт существовал недолго, но имел большое историческое значение. Его главной заслугой была успешная борьба против фашизма. Народный фронт преградил путь фашизму, обеспечил сохранение и расширение демократических свобод, принес реальное улучшение жизни французским трудящимся. Огромное значение имело социально-экономическое законодательство Народного фронта, которое тогда было лучшим из всех крупных промышленно-развитых стран. В годы Народного фронта значительно возросло влияние рабочего класса, его политических и профсоюзных организаций. Однако закрепить и развить влияние рабочего класса не удалось из-за бегства капиталов за границу. Правительство было вынуждено пойти на поводу за предпринимателями, обесценив франк и свернув социально- экономические преобразования.

Перша світова війна 1914—1918 років знову порушила польське питання на міжнародній арені. Як центральні держави, так і Росія обіцяли полякам у майбутньому ті чи інші форми автономії. Юзеф Пілсудський утворив у складі австро-угорської армії польські легіони. Ситуація докорінно змінилася після Лютневої революції 1917 року у Росії, коли в документах Петроградської ради й Тимчасового уряду з'явилися заяви про право поляків на державну незалежність. Почалося створення польських військових частин у Росії. У Женеві в серпні 1917 року ендеки[1] заснували польський національний комітет, який очолив Р. Дмовський; цю організацію визнали країни Антанти.

У Франції був сформований польський військовий корпус під командуванням генерала Ю. Галлера. Прагнення поляків до незалежності було відбите в посланні американського президента В. Вільсона до конгресу в січні 1918 року, а також у декреті Раднаркому Росії в серпні 1918 року. З наближенням поразки країн Четвертного союзу у війні восени 1918 року могутній національний рух поляків виявився в заснуванні декількох урядових осередків — у Кракові(Польська ліквідаційна комісія), Любліні (Тимчасовий народний уряд), Варшаві (Регентська рада й уряд).