Что можно было купить в 19 веке на 21 рубль?

За рубль можно было купить мешок картошки, масло

Хорошая книга стоила 3-4 рубля

Атлас 10-15 рублей

Мед стоил 20 рублей за один пуд

Сори кратко не получилось

Объяснение:

Существуют озимые и яровые формы ржи, но выращивают в основном озимую. Яровая рожь имеет ограниченное распространение в Восточной Сибири, где озимая рожь вымерзает.

Озимая рожь - зимостойкое (выдерживает морозы до -30... -35 °С), довольно засухоустойчивое растение. Опыляется перекрестно с ветра. Развивается на разных почвах, кроме заболоченных, лучшие урожаи получают на черноземах. Вегетационный период ржи составляет 120... 150дней, из которых осенний период имеет продолжительность 45... 50, а весенне-летний-75...100дней.

Возделывают рожь так же, как озимые и яровые сорта пшеницы.

Українська інтелігенція — творці інтелектуальних, духовних цінностей українського народу[1].

Сформувалася в XIX ст. на ґрунті певних соціальних традицій, що віками розвивалися на українських теренах. Виразниками цих традицій у давні часи була протоінтелігенція – духовно багаті, а в більш пізні часи ще й високоосвічені особистості. В додержавний період людської історії домінуючою формою духовного життя була релігія, а своєрідною "протоінтелігенцією" були жерці (див. Волхви). Саме від духовних осіб тих віків веде свій "родовід" давньоукраїнська протоінтелігенція. Визначальною віхою в історії її розвитку було запровадження християнства в Київській Русі (див. Хрещення Київської Русі): церква монополізувала суспільні функції збереження й відтворення культурного доробку всього суспільства, а отже й процес духовного збереження та відтворення самої протоінтелігенції (див., наприклад, Літописання), і водночас стала джерелом державотворчої ідеології. Ці обставини істотно вплинули на усвідомлення протоінтелігенцією свого призначення в суспільстві та обумовили певні зрушення в її соціальній природі. Зокрема,

по-перше, церковна протоінтелігенція формувалася за рахунок різних верств суспільства – і демократичних "низів", і феодальних "верхів", адже до стану церковнослужителів міг потрапити будь-хто з віруючих,

по-друге, церковна протоінтелігенція за своїм ставленням до держави була однорідною – вона захищала і підтримувала інтереси владної верхівки. Соціальна ієрархія та суспільний стандарт того часу жорстко регламентували діяльність протоінтелігенції. Втім, з часом у діях "протоінтелігенції" як когорти освічених людей почала проявлятися дуалістичність природи освіченості: у процесі самовідтворення вона продукувала як тих, хто обслуговував державну систему, так і опозиціонерів, духовних "дисидентів", речників численних "єресів". З часом ця дуалістичність стала родовою ознакою інтелігенції.